27 М'ячі та кільця

Тода раба

Усі чекали цього, затамувавши подих. Виступ підходив до кінця. Три гладенькі сяючі дельфіни вже показали все, що могло захопити заповнені до самого верху трибуни під роздутим куполом дельфінарію. Вони виринали по черзі з однієї точки басейну, робили одночасне сальто в повітрі, проносилися кометами вздовж бортів басейну.

– А зара-аз, – закричав ведучий, – унікальний номер – стрибок з вершии-ни – у глибини!

Стрімка фігурка в сріблястому комбінезоні виїхала на роликах на пластикову доріжку, прокладену вздовж басейну, і помахала рукою зашумілій публіці. Дельфіни свічками злетіли вгору й пірнули в різні боки. 

Зала зааплодувала. 

Фігурка помахала рукою, розбіглася, зробила одне коло, друге, і, набравши швидкість, вискочила на задертий над басейном крутий трамплін. 

В цей момент знизу ракетами вилетіли два дельфіни, але на них ніхто не звернув уваги.

Денис стиснув кулаки й підвівся.

Дівчина злетіла вгору і, розкинувши руки, на мить завмерла у верхній точці. Залою прошелестіло тисячократне «ах», обірване ударом дзвона. Дівчина схопилася за плавники дельфінів, вони втрьох, зробивши синхронний розворот у повітрі, без сплеску пішли вниз під воду. 

Зала вибухнула криками захвату.

Денис у знемозі осів на лаву.

Усі схопилися й почали плескали щосили довго, довго, дуже довго, поки нарешті вода басейну не забурлила й не розступилась. Стоячи на плавниках дельфінів, як на колісниці, дівчина в сіро-сталевому облягаючому костюмі пронеслася по колу, усміхаючись і вітаючи шалено аплодуючих шанувальників.

Денис обігнув сходи, що вели на верхні трибуни, і пройшов за огорожу. Там він і побачив Неллі. Вона сиділа, обхопивши голову, серед розкиданого дельфінячого реквізиту, усіх цих кілець і м'ячів. Дівчина була ще прекрасніша, ніж за їхньої першої зустрічі – волосся було зібране в тугий вузол, а на тілі не було нічого, зовсім нічого, тільки товста лискуча шкіра гідрокостюма, яка щільно облягала кожен виступ і кожну впадину її підтягнутого тіла.

Тим часом за перегородкою, що відділяла Неллі від публіки, розігралася ціла нова вистава. 

До Неллі, тримаючи на витягнутій руці букетик синіх квіточок, рішуче попрямував викладач історії (ось хто в нас, виявляється, любитель циркових виступів!). 

Шлях йому заступив високий бородатий хлопець із копицею кучерявого волосся. Як людина на малюнку Мікеланджело – він тримав обруч у розпростертих руках.

Історик поправив свої фальшиві окуляри та ступив крок ліворуч. 

Бородань теж хитнувся ліворуч, загороджуючи прохід. 

Історик погладив себе знизу вгору по залисині та ступив праворуч. 

Бородань відповів симетричним рухом. 

Вони про щось гаряче засперечалися, на шум із-за перегородки виглянула Неллі, історик замахав букетом, бородань надів на історика обруч, Неллі примирливо розкинула руки, спиняючи чоловіків, і в цей момент їх обступили діти в білих сорочечках, прикрашених червоними зірочками. Під керівництвом учительки, що диригувала, вони беззвучно покричали щось своє веселе-завзяте, історик зняв із себе обруч і, відходячи, тицьнув букет бороданю.

Провівши його недобрим поглядом, бородань зайшов із Неллі за перегородку. Він щось тихо спитав, Неллі кивнула. Він опустився на одне коліно й узяв її ногу. Ступня повністю сховалася у великих, як лопати, кистях із блакитними прожилками. Неллі закинула голову й закусила губу.

Денис відкрив блокнот і швидкими рухами окреслив прекрасний профіль.

Він малював і малював, і не бачив, що на тому боці басейну якийсь чоловік у панамці на самій потилиці підійшов до краю води та наставив на нього бінокль. Не бачив він і як, ступивши крок уперед, цей впередсмотрящий послизнувся та мовчки плюхнувся у воду. До нього підбіг другий, видно, його добрий товариш, і став махати руками. Перший потягнувся до нього, ривком смикнув рятівника на себе, і вони вдвох перекинулися в басейн. За хвилину вони спливли, один із них схопив другого за волосся, другий став мовчки відбиватися, притоплюючи першого в яскраво-зеленій, майже смарагдовій воді прекрасного просторого басейну.

Кучерявий узяв у руки другу стопу дівчини та знову щось спитав. Дівчина заперечно похитала головою. Денис закрив блокнот і підійшов до них.

– Здрастуйте, – навіщось вклонився він, – мене звати Денис. Мені дуже подобається… ваш виступ.

– Що за погляд? – впритул подивилась на нього Неллі. – у мене щось не так з гідрокостюмом?

– Ви так плаваєте, – Денис хвилеподібно помахав руками, – як золота рибка.

– Так, і я можу виконати твоє останнє бажання, – пробурмотіла, відвернувшись, Неллі.

Кучерявий важко подивився на Дениса.

– ТодА рабА, Ігаль, тода раба, – кивнула йому Неллі. – У тебе чарівні руки, дякую. Іди, мені вже не боляче.

Від усіх ворогів!

– Це хто, масажист? – Денис кивнув услід бороданю. – Давай я для конспірації тобі допомагати ніби буду, добре? Ну, костюм цей зняти, або розтерти, може, тебе після холодної води…

– Переб'єшся. На ось, будеш складати інвентар, – Неллі подала йому смугастий м'яч. – Туди, у піддон кидай, розтирач шостого розряду. Давай до справи. Ти отримав координати?

– Так, перші є. Неллі, а тут ось до тебе п`ять хвилин тому пробивався професор історії, він тут яким боком?

• – Це по урядовій лінії, він куратор нашого напрямку.

– А куратор… В Артеку все пройшло гладко. Там є такі діти – це жах! Уявляєш, вони пишуть спеціальні жалібні листи, їх навчають…

– А в Діорамі? – перебила його Неллі, – вас же в неділю туди возили, так?

– У Діорамі – пройшло, так. Але не гладко. Медкарт там нема. І ще ось що - мені потрібно буде виїхати.

– Як нема? – нахилившись, Неллі потерла ногу. – Розповідай усе докладно.

– Коли нас привезли… Там об'єднана тепер експозиція, вони з'єднали і панораму «Оборона Севастополя» в Кримській війні дев'ятнадцятого століття, і діораму «Штурм Сапун-Гори», і кругораму «Порятунок Криму у 2014 році». Загони матросів, козаків, червоноармійців і місцевої самооборони з учителів і лікарів, посилені якимись «ввічливими чоловічками» – проти схованих у тумані батальйонів озвірілих головорізів «Правого сектору» й танкових колон Автомайдану – так у буклеті написано було. Коротше – чавунні гармати кримської війни, «Тигри» й «Пантери» Другої світової, матрос Кошка разом із моряками загону політрука Фільченка чекає черги кидатися під гусениці… далі не пам'ятаю, – Денис підняв черговий м'яч.