25 Взвєйтєсь кастрамі

Пам'ятний сувенір

"Знаєт каждий челавєк: с буквы А заглавной начинаєтца "Артек" - детскій лагєрь славний!" – це привітання ви маєте вивчити! і повторювати про себе весь час, поки ви… поки ви… – Раїса затнулася, – поки вивчите, а там подивимось.

Вони стояли на Площі Дружби, черговій точці їхньої одноденної екскурсії для представників загниваючих Заходів і Сходів. Універсальний гід-екскурсовод 3-ї категорії вже показала їм море, гори, закриту на ремонт школу, тимчасово непрацюючу кіностудію «НовоАртекФільм», три порожні плавальні басейни, стадіон на «сім тисячь» місць, який «тимчасово перебував на реконструкції», та дитячі майданчики «для різних потреб». Біля кожного об'єкта стояв кулеметний МатРосгвардії, переперезаний вартовою стрічкою, тобто, mon ami, навпаки: стояв – вартовий, а стрічкою – кулеметною, – поправив доскіпливий П'єр Дениса.

– Атенціоне! Атеншн! Зараз - уважно! перед вами пам'ятний знак «Піонерський привьєт», присвячений героїчній сторінці нашої історії. Він установлений на згадку про подарунок піонерів Старого Артека американському послу Гарріману – подарунок їхнього американського герба з цінних порід дерева, – вона зазирнула в блокнотик, – сандала, самшита, секвої, коротше – суцільного червоного-чорного дерева з підслуховувальним пристроєм усередині, причому жучок був особливої конструкції та працював від антени із сусіднього будинку, прекрасне рішення! так, це пункт №4 нашої екскурсії, «операція „Сповідь», ендовібратор «Златоуст», пам'ятний сувенір виробу можна купити в магазині «Сувеніри всіх Артеків» на виїзді за валюту, вона вам усе одно не потрібна, у нас усе скрізь за рублі нормальні продають. Тепер уважно! Атеншн! ідемо далі, не затримуємо!-ся, не губимо!-ся, від групи не відстаємо, крок ліворуч – крок праворуч – не робимо!

– Давай уже я покочу, – запропонував Денис свою допомогу П'єрові.

Він прийняв із рук француза голоблю масивної тачки і, нахилившись, посунув цю рипучу конструкцію вгору потрісканою асфальтовою доріжкою.

Після того як пильні митні тітки конфіскували в П'єр-Жана диктофон («ета ваша шпионская штучка здеся все равно работать не будет»), йому видали натомість «мобільний автономний засіб для запису звукових фраз і мелодій на базі бобінного магнітофона „Юпітер». Великий котушковий апарат був примотаний до двох масивних акумуляторів, і вся ця конструкція кріпилась, причому чомусь колючим дротом, на двоколісній дерев'яній тачці. «Ай цаца, цаца, – шанобливо поцокав язиком Толик. – Наша, Узбережна розробка, аналогів – нема! До двох годин без електроживлення крутитися може».

Білі булочки

– Ну що? – пошепки спитав Денис у француза, – ти дізнався, де медчастина?

Останнім часом він дуже зблизився із П'єром. Спершу француз тримався звисока. Як же, він – знаменитий музичний етнограф, той самий П'єр-Жан, який дав нову трактовку гортанної пісні барханних бедуїнів, розшифрував похідні завивання талібів, уловив таємний сенс у ритмі водяних барабанів пігмеїв! Та поступово його запал зійшов нанівець. Спочатку він дістав усіх питанням: що таке «тачанка-розтачанка», «tachanka rastachanka» – у неї є чотири колеса, може, це chariot – візок? я не можу зрозуміти – це візок для кулемета? – та іншою подібною дурнею. Його стали уникати, від нього стали прямо відвертатися.

А вчора вранці, перед сніданком, П'єр буквально благав: Дені, послухай, у мене катастрофа, я хочу почати збірник із цієї пісні, але тут незрозуміло, допоможи мені, Дені, сіль ву пле, ось тут я переписав і переклав:

«Прощайтє, скалістиє гори! На подвіг Отчізна зовьот. Ми вишлі в откритоє морє, В суровий і дальній поход».

Денис спитав, що тут незрозуміло, і П'єр відповів, що тут якраз усе ясно: «Farewell, rocky mountains! The Fatherland is calling for a feat. We went out to the open sea, In a harsh and distant campaign»; але ось далі він зовсім заплутався з перекладом такої строфи:

«А волни і стонут, і плачут, І б`ютца аборт корабля…» – тобто: «And the waves both moan and cry, And they splash abort of the ship»? так? виходить: «і плещуть скасування корабля»? abort, правильно? чи – навіть боюся припустити – що таке «abort of the ship»? Це коли корабель робить із себе викидень, аборт? Тобто це десантний корабель?

Денис відповів, що це цілком може бути й авіаносець, або, як вони кажуть, – «авіанєсущчий крейсер», і француз притиснув руку до серця у вдячному жесті.

– Ну, так що? Де медчастина? – спитав Денис, розглядаючи гасло на протилежній стіні їдальні «Каждую крошку - в ладошку!».

– Я дізнався, Дені, дізнався. У них усе зачинено, майже нема нікого в цьому camp de pionniers, – П'єр спробував витягти алюмінієву ложку, що загрузла у в'язкому вариві.

Обід був стандартний – грудка сірої каші й товста холодна сарделька, яка цього разу пахла чимось неживим, хімічним. Але крім цього всім видали ще й легкий десерт - важкий коржик "манойкаши". Гладка кухарка в сірому халаті, зазирнувши у список, сунула П'єр-Жану дві прямокутні алюмінієві тарілки: «це П'єрові, це – Жанові».

– Медична частина теж не працює, там зробили школу для ось цих pionniers, – француз кивнув на кілька десятків дітей у червоних краватках у дальньому кутку величезної їдальні. – Вони щось там пишуть увесь час, якісь une réclamation, я не зрозумів, які саме. Але головне – туди не пускають, охорона стоїть, солдати.

Денис подивився на щокатих діток, які зосереджено мазали товсті білі булки шматками вершкового масла та розливали паруючий чай по великих кухлях.

– Але якщо тобі дуже треба – потрапити туди можна. О третій годині до них приходить із перевіркою приїжджий інспектор, мені сказала Люсі, яка видає pionniers масло й сир. Може, він погодиться взяти тебе з собою?