24 П'ять тузів

Проблеми ідентифікації

Чорт, відомостей про цю п'ятірку катастрофічно бракувало. Це й не дивно, отримувати розвіддані з-за ватерлінії було надзвичайно важко: свого інтернету в Узбережжя не було, а вербувальна мережа за кордоном була мізерна й ненадійна. Іноді агенти просто здирали відповідь на інформаційний запит від його контррозвідки з цього їхнього безкоштовного словника, Вікіпедії! Капраз знав про це, бо завжди дублював і завдання, і інформзапити, хоч би як сутужно було з ресурсами. Цей принцип не порушувався ніколи, а завів він його після того ганебного випадку, прям соромно згадати, скреготнув зубами капраз.

Помполіт Флоту задумав зробити закритий музей воскових фігур – видатних підводників усіх часів і народів; а за фотоматеріали для скульптур призначили відповідати контррозвідку, мовляв, тільки в тебе виходи на закордон, капітане. Мало того, що він там усіх загнав, поки йому знайшли портрет капітана Немо, але ось із Ернстом Ширліцем, віцеадміралом Крігсмаріне, взагалі сталась повна лажа. По-перше, з'ясувалося, що він ніякий не підводник, а на початку служби взагалі літав на аеростатах, а не занурювався в глибини, а по-друге – ганьба! – жопорукі агенти підсунули не те фото, і коли скульптура була готова – з'ясувалося, що це ніякий не моряк, а оберштурмбаннфюрер Штірліц, і не він, а замаскований під нього радянський розвідник Ісаєв, і навіть він – не він, а актор, цивільний піджак, такий собі Тихонов! Вони, бачте, помилилися на одну літеру в «рядку пошуку»! Ні, звісно, капраз знав цей фільм – але хіба за всіма впильнуєш?

Але ж користувацький термінал, OneSpace амазонівський, коштував копійки, і закупити його можна було через треті країни легко, і замаскувати використання напевно вдалось би теж. Три рази, три рази! капраз подавав рапорт, три рази доводив, як потрібен контррозвідці інтернет, три рази просто благав цього старого пердуна почати стежити за людьми по-справжньому. Та Командувач – і у двадцятих роках був чоловіком немолодим, а зараз і поготів – Командувач смертельно ненавидів усі ці електронні штучки, зате вірив у всіляку дурню, типу пророцтв і передбачень.

«Ти що хочеш, щоб вони нас через цей уан спейс відстежили? і знали, де ти жереш і чим сереш? і вдарили б своєю дально-больною зброєю? Як президента Губана, як ібн шах Насіра, як аятолу, так? Чи що накажеш – викопати дірку на кілометр і жити там у бункері?»

Маразматик глибоководний. І прізвище в нього – несправжнє.

Піруети-менуети

Депутатська група Європарламенту «Діти за батьків не відповідають» – непогана шайка-лейка, доволі криклива у своїх вимогах додаткових прав для дітей злочинців. І головне – численна, 32 особи, або, як їх називав капраз, «33 без богатиря».

В принципі, у нього, у цього Парламенту, уже законодавчої сили не було, але американський Westinghouse Electric, чиї збірки замінили колишні союзні, – резолюцію цього Європарламенту про тимчасове скасування санкцій сприймав серйозно. А сваритися зі США ніхто не хотів. І депутатська група була рушієм цього рішення, яке ухвалювалося раз на півтора року, про тимчасове призупинення санкцій на постачання зарядних елементів.

Цю групу пристрасних шанувальников балетного мистецтва ще у 2028 році, коли зарубіжцентри СЗР, ГРУ і ФСБ діяли більш-менш узгоджено, запросили в Монако, в Оперу Монте-Карло, де виступав відновлений у 2026 році Російський балет Дягілєва.

Там їм запропонували фотосесію з балеринами, і для художнього ефекту – переодягання в балетні костюми. Змучені європейською стриманістю в гендерному питанні, депутати з ентузіазмом сприйняли цю пропозицію. Варто зазначити, звісно, що перед цим їх напоїли горілкою з ікрою під саму зав'язку. 

Ну і в процесі переодягань і позувань при фотографуванні якось так само собою вийшло, що це все переросло в групову оргію. Принаймні так було зафіксовано на знімках. А зважаючи на те, що деякі особливо п'яні депутати перевдяглися не в чоловічі балетні костюми, а в жіночі, – все це стало відмінним матеріалом для шантажу.

Про це все ад'ютант дізнався з перших рук (скоріше – ніг, ги-ги!) – від тієї балерини, що припливла на першому судні.

Вона була так скривджена на своє керівництво (“почувалася як надутий парус”, ха, гуморист цей Серкін!), що всі свої душевні поранення докладно описала на шести сторінках сигналу.

І про те, як четверо танцівниць кордебалету були премійовані спецталонами “Банку сперми Героїв СВО” та підвищені в ранзі до “корифеїв” (coryphées), яким доручаються невеликі соло та варіації – як у танці, так і в оперативній роботі. І про те, що три другі солістки були переведені на посади перших, а першій - присвоєно позачергове звання “майор” та статус прима-балерини, хоча вона товста та танцює лише сидячи!

А цій Нораліні (ну ім'яко!) з “танцю без лебедів на столі” якої й запустився процес жвавої участі глядачів у постановці - сунули грамоту “За зразкове піднесення та відведення ноги у балетному стройовому кроці”.

Ех, все це було цікаво і навіть дуже знадобилося б з погляду вербувальної роботи, якби у капраза був вихід на Монако.

Гаразд, все це може і зам'яли б якось, але після проколу з фінансуванням Дубайське ФСБ не придумало нічого кращого, ніж наїхати на євродепутатів: мовляв, викручуйтесь як хочете, але щоб голосування відбулося!

І сталася катастрофа! Агент у Брюсселі, місцевий, отримав указівку налякати цю групу й пообіцяти злити цей компромат керівництву Європарламенту, якщо не буде потрібного результату. У процесі підготовки шифровки й перекладу її на цю хитру брюссельську мову «документи оприлюднити пообіцяти» переклали як «документи оприлюднити зробити», і резидент надав керівництву парламенту всі файли.

Парламентарі європейскі й так цвірінькали там уже 10 років на пташиних правах, тільки завдяки дотаціям із брюссельської мерії, яка була зацікавлена в такому туристичному артефакті у своєму місті.