23 Вибір Шпигуна

Три сторони пітьми

Малий царський кабінет був досить великим приміщенням. Він розташувався в кутовому виступі другого поверху палацу, і його вікна виходили на три сторони світу, а вночі – на три сторони пітьми, ха-ха! Красиво, дуже красиво. Звісно, трохи нескромно, але – красиво!

Капраз починав свій робочий день тут, у цьому до чортиків прекрасному чертозі, і працював годину-півтори до сніданку. Цей час він, як правило, присвячував питанням, щодо яких у нього на даний момент не було однозначного рішення.

Після позавчорашньої тої лекції-комплекції  щось неспокійне свербіло в нього десь, таке відчуття, що… Він іще раз уважно переглянув усі матеріали й портрети в п'яти різнокольорових папках. Ну, панове шпигуни, давайте колотися.

П'ятірку підозрюваних збити докупи було неважко: окрім них, усі інші тридцять п'ять пасажирів першого в цьому сезоні рейсу – відвідували Узбережжя раніше. І, природно, були по кілька разів перевірені всілякими якісними перевірками-провокаціями.

Ну, ось, наприклад, – капраз провів пальцем по списку, – брат і сестра Чубичі, бургаські приматобандисти – ці в нас часті гості, тягають наших мавпочок для пересадки яєць дідусям до Москваки вже років п'ять точно. Далі – троє накачаних сербських братушок-покатушок, під прикриттям «Ордену всетерпільців» – знову приїхали тренувати молодь із МатРосгвардії. Далі: на окремому плоту, з чотирма тилоохоронцями, приплив давній знайомий, дуже важливий чоловік – представник грецької сигарної мафії, таміас органосі, тобто скарбник усієї цієї організації по-їхньому. Тому до кожної ноги його охоронців – по шматку золота примотано!

Ну, калімера-каліспера, ласкаво просимо! А то в нас тут повна заборона на весь експорт: ці гади з ООН-2 давним-давно перекрили весь кисень Узбережжю! Тому сигарна контрабанда, що давала такі необхідні для розвідроботи валютні надходження, – звісно, архіважлива і архі… коротше, дуже потрібна, і крапка.

Ну і пара йоббіковських навоззників*, куди ж без них.

Скористалися, що за останнім законом перед розвалом - усіх, хто раніше проживав на Північній території, записали до Співвітчизників - і викотили пред'яву Угорщини: ви були наші брати навіки! А ті слабину, звісно, ​​і дали. А що зробиш, коли чотири мільйони уральських п'яних біженців пруть до тебе з Білорусії? І тепер їм не сидиться на новій історичній батьківщині, вештаються світом, лізуть у кожну щілину без мила! цікаво – хто у нас їм дозвіл підписував?

Так, наступна: Ксенія Растрикожена, москваковська голомоза торговка мальцями-лолітцями – ну, це взагалі його не стосується, трахальні справульки – це по лінії Політуправління. І – ого! – найсправжнісінький слемаш із СССР, Союзу Семи Сіл Рязанщини – як він, без пальців на ногах, узагалі зміг сюди дістатися?

Ще був мандрівний карла-марлавський ігумен-відступник, свіжовигнаний із Трирського монастиря («За використання в срамних цілях неканонічного серпомолу», постанова ЦеКа, монастирського Центрального Кліру №36, бланк постанови додавався) – шкода, залетів карлуша, звинувачен у єресі мавзоленінській, а добрий агент був, так майстерно віруючих пролетарів на буржуйських євродепутатів нацьковував. Окремо – представниці кількох дитячозахисних організацій. Святі жінки, за малий прайс невтомно лічать сльозинки узбережних дітей. Саме завдяки їм світ знав про нескінченні потреби дітей Узбережжя.

Ці були – під його прямою капразівською відповідальністю, тут він усіх знав напам'ять, на дотик і на смак.

Писака-малювака

Звісно, західні розвідслужби могли перевербувати і когось із цих, зі старичків. Але вербування справа не швидка, робота ця – відповідальна й серйозна, надійно завербувати та добре підготувати агента за шість тижнів неможливо. А після сигналу на захід минуло рівно шість тижнів – шпигун має бути на цьому кораблі. Капраз був певен, що шпигун одразу заспішив до них у своїх шпигунських справах. Значить, точно хтось із новеньких, які ще жодного разу не бували на Узбережжі. Тому він і зустрівся з цією п'ятіркою новачків.

Отже, що ми маємо: дурник-професор, навіжена зелена активістка, слизька бізнесвуменша, фольклорний придурок і телепень-журхуд, журналіст-художник із «Вашингтон напівПост» – мало того, що сам фашист з України, так ще й працює в американській відомій газетці. Коротше, двічі фашист, можна сказати – у квадраті.

Капраз узяв аркуш білосніжного паперу й накидав усміхнену хитреньку мордочку всередині квадрата, схожого на ґрати. Денис, значить, Денис Доля із самого з Києва, із самого з лігва.

Ні, «Вашингтон напівПост» – звісно, дуже важлива газета, що публікує комікси на серйозні економічні й політичні теми. Величезне охоплення, гігантський тираж. І – уперше попросили візу для кореспондента, серія побутових нарисів, «прості люди непростої країни», те та се… для нас – справа вкрай потрібна й корисна, хай світ нарешті дізнається, які ми прогресивні й відкриті. Звісно, з матеріалом допоможемо, і правильне все покажемо, і відредагуємо підсумкове.

Так, дивимось витяг зі звітів митних відділів: «помітна зовнішність», «не дурень…», підставні гроші – передав митниці, дурник; «шкіриться постійно». Коротше, якщо по-західному сказати-описати: красивий, розумний, чесний і веселий… а ще – молодий, сволота. Щоправда – незграбний. І не ясно поки – чого він боїться?

Далі, хобі – карикатурист. Ось кукринікс фашистський, бідструп недобитий. Писака-малювака, дрібна рибка пера, посмішка до вух - хоч би не розпух. Знає, мабуть, що красунчик, – покрутив оперативний малюнок капраз. Гаразд, позивний який? Бідструп? Складно. Пікассо? Переплутають, перекрутять у донесеннях, читати гидко буде. Добре, красунчику, будеш просто «Красунчик».

Екологічна бестія

Йоко Кацумото – спадкова захисниця прав тварин, її мати домоглася закриття атомних електростанцій у Німеччині, щоб не нашкодити зеленим трав'янистим жабкам. Дуже корисну справу зробила, Європа тоді щільно присіла на газ від Північної Федерації, це допомогло переозброїти і флот, і армію. А батько - японський правозахисник, відомий викривач фукусімних проблем, ось така протиатомна сімейка.