Третє життя Фелікса

2

Вдень Рома мав багато справ: перевіряв дрони, оновлював програмне забезпечення, а ввечері розгорнув "парасольку", що запобігала прослушці.

Поки хлопці розмовляли з рідними, Рома вийшов на вулицю подихати повітрям. Навкруги було темно. Відійшовши трохи вбік, він за щось запнувся та ледве не впав. Діставши телефон, увімкнув ліхтарик. З темряви почувся незадоволений голос:

- Негайно вимкни світло! Маскування порушуєш і нічний зір зіпсував.

- Ліксе, це ти? - здивовано спитав хлопець, опустивши телефон.

- Я - буркнув юнак.

- А що ти тут один робиш? Там всі додому дзвонять. Іди теж рідним зателефонуй.

Лікс підійшов ближче.

- Не треба. Я знаю, що з ними все гаразд.

Рома знизав плечима. Світло в його руках здригнулося, а в очах Лікса на мить відобразився дивний блиск.

- Що в тебе з очима?

Юнак кліпнув:

- Кажу ж, у мене нічний зір - він поклав руки до кишені і попрямував до школи.

Хлопець хотів його зупинити, але Лікс вже зник за дверима.

Повернувшись до кімнати, Рома ввімкнув ноутбук та перевірив отримані дані. Треба було починати.