19

Ранок зустрів мене прохолодою і дивним відчуттям спокою. Вперше за довгий час я не змушувала себе вставати. Я просто знала, куди йду. У залі було майже порожньо. Тільки ритмічний звук ударів об грушу десь у глибині. Денис був там. У чорній майці, зосереджений, із краплями поту на скронях. Він помітив мене, але не зупинився. Тільки кивнув.Я почала розминку, намагаючись не дивитися в його бік. Але відчувала кожен його рух.

За десять хвилин він підійшов.

​— Думав, ти сьогодні візьмеш вихідний, — сказав він, витираючи обличчя рушником.

— Ми ж домовилися: без втеч, — я випрямилася, дивлячись йому в очі.

​Він ледь усміхнувся. Тією самою усмішкою, від якої всередині ставало затісно.

— Тоді до роботи?

— До роботи.

Настрій тренування був іншим. Не було тієї злості, що раніше. Була увага. Він виправляв якщо я робила щось не правильно, тримаючи свої руки на моїх плечах трохи довше, ніж вимагала техніка та контролюючи зведення моїх лопаток.І я не напружувалася від цього.

​— Ти знову затискаєшся, — тихо сказав він, стоячи за моєю спиною.

— Я просто намагаюся зробити правильно.

— Правильно — це коли ти відчуваєш рух, а не контролюєш його.

​Його голос біля самого вуха змусив мене здригнутися.

— Ти знову про контроль? — запитала я, обернувшись.

Ми опинилися занадто близько. Відстань у кілька сантиметрів здавалася електричною.

​— Я про довіру, — відповів він. Його погляд став серйозним. — Якщо ти не довіряєш моїм рукам, ти ніколи не вдариш на повну силу.

​Я мовчала. У залі раптом стало занадто тихо.

— Я вчуся, — нарешті промовила я.

— Я теж.

​Він повільно опустив руки, але не відійшов.

— Завтра відкриття тієї нової виставки, про яку всі говорять, — сказав він раптом, змінюючи тему.

Я здивовано підняла брови:

— Боксер і мистецтво?

Він хмикнув:

— Я ж казав — ти не бачила мене справжнього.

​Я відчула, як цікавість перемагає обережність.

— Це запрошення?

— Це перевірка нашого договору.

Він зробив крок назад, повертаючись до ролі тренера, але в його очах все ще блищали іскри вчорашнього вечора.

— О восьмій. Я заїду.

​Я кивнула, відчуваючи, як по тілу розливається приємне хвилювання. Спорт став нашою спільною територією, яку ми тільки починали досліджувати.