Глава 17. Частина 3

Пролог.

  Ізабель, яка прийшла в Будинок Долі, була вкрай схвильована. Разом з Джуллєтою, вони чекали Алекса в кабінеті мадам до світанку. Але хлопець так і не повернувся після того, як вирушив на пошуки живої води.

 Припускаючи найгірший результат, фахівець із аномалій вирушила до Марти, поділитися з нею невтішними новинами. Можливо, хлопець загинув і треба було організувати пошуки його тіла. Той, хто прокладає шлях, був гідний нормального людського поховання. До того ж, не варто забувати і про сильні темні артефакти, що знаходилися при ньому – Ловця Душ і Жнеця. Не можна було допустити, щоб така сила та міць, потрапили до рук темних.

- Як чудово, що ви тут, Детектив! - Зраділа Ізабель, побачивши, що у Медіума був ще один відвідувач. – Мені, якраз потрібна ваша допомога.

- Моя допомога? - Не дуже то й здивувався Сем, адже в Місті, всі завжди зверталися до нього в основному за допомогою. - І чим я можу, вам допомогти, Ізабель?

- Потрібно знайти Алекса. Він, нещодавно потрапив до Міста, але встиг уже відзначитись.

- Ви про тог, хто прокладає шлях. - Відразу зрозумів Детектив про кого йдеться. - Я знаю, де ваш хлопець, а точніше, бачив його нещодавно.

- Так він, живий! - Зраділа Маг почутому.

- Не факт. Зважаючи на те, з ким, я його бачив. - Хоч Детективу і не хотілося бути вісником поганих новин, але саме з цієї причини, він і прийшов сюди до Медіуму, за кілька хвилин до Ізабель. – З хлопцем були двоє старших Інквізиторів – Майк та Ліліт.

- То його взяли в полон! – жахнулася фахівець із аномалій. – Нам треба його рятувати!

- Було не схоже, що ваш Алекс був бранцем Інквізиторів. - Став згадувати побачене на площі Детектив. - Мені здалося, що він… тримався з ними на рівних. Та й коса, що висіла в нього за спиною, навряд чи залишалася б у того, кого полонили. На мою думку, такою косою, можна відмахатися навіть від Інквізиторів.

- Значить, Жнець все ще у Алекса! – Надія знову повернулася до Мага. Але був ще один сильний темний артефакт, чия доля була ще під питанням. - А ви не помітили, Сем, чи був при ньому ліхтар?

- Так, висів збоку на ремені. - Пригадавши, підтвердив Детектив. - Схоже, що того, хто прокладає шлях, забрали для обміну. – приєдналася до розмови Марта. - Це дуже і дуже, погано. Ось чому, вже кілька годин, я відчуваю хвилювання Міста.

- Хвилювання Міста? - Детектив нічого не зрозумів, але це змусило його захвилюватися.

- Духи, немов оскаженіли. Саме повітря та енергетичні потоки переповнені страхом та розпачом. - Почала роз'яснювати Медіум. – Я, ніяк не можу зрозуміти, що викликало все це занепокоєння?

 Згадавши про свій подарунок, який вона, так ще й не віддала Марті, Ізабель дістала з сумки свічку Натхнення.

- Може свічка Натхнення, допоможе дізнатися більше? З її допомогою, можна поговорити з духами.

 Взявши свічку, Медіум підпалила гніт, і, тримаючи її двома руками, почала виводити якісь вогненні знаки навколо себе, при цьому вимовляючи заклинання призову, на стародавній, тільки їй відомій мові. Так тривало кілька хвилин. Раптом, Марта завмерла на місці із заплющеними очима.

 Детектив уже подумав, що нічого не вийшло. Але раптом, очі Медіума розплющилися, і Сем здригнувся від несподіванки. Очі були, зовсім білими. Райдужка та зіниця зникли. Коли ж Марта заговорила грубим, шелестячим голосом, ідучим здавалося з самих глибин пекла, здригнулася навіть Ізабель, що звикла до всього аномального.

- Прокидається давнє зло. І на місто опуститься тінь.

 Моторошний сміх, що вирвався з гортані Медіума, був неприємний і жахливий. Сем та Ізабель мимоволі відсунулися назад, подалі Марти, яка тепер мовила іншим примарним голосом.

- Пройшовши від світла до пітьми, не повернутися назад. Той, хто пізнав темряву, забути її не зможе. Але в сутінках, порятунок теж є, якщо світло тебе прийняти назад не може.

 Нічого не розуміючи, Детектив та Ізабель переглянулися між собою. Марта ж, вже мовила новим примарним голосом. Схоже, охочих говорити серед духів було достатньо, і вони поспішали скористатися наданою можливістю.

- Добро і зло. Біле та чорне. Але між ними, є й сіре. Покликаний правити, підкоряти та знищувати, може навіть, стати рятівником.

 Заплющивши очі, Медіум втомлено опустила голову і замовкла, при цьому з її рота вирвався полегшений видих, що задув полум'я свічки. Зв'язок із духами був перерваний. Тепер треба було розібратися в отриманій інформації.

- Марта, з вами все гаразд? - Доторкнувшись до плеча Медіума, стурбовано поцікавився Детектив.

- Я, в порядку. - На підтвердження своїх слів, Марта подивилася на Сема, тепер уже знову своїми звичайними очима. – Після спілкування з духами, потрібен деякий час, щоб прийти знову до тями. Щоб духи могли через мене говорити, доводиться звільняти їм місце, відсуваючи свій дух у глибини свідомості. Але зараз, духів було дуже багато. Усі вони, хотіли говорити. І всі вони… були налякані.

- А їм чого лякатися? – здивувався Детектив.

- У Місті має з'явитися хтось чи щось таке жахливе, що наводить жах навіть на темних. - Почала робити висновки з отриманої інформації Ізабель. – І Алекс, якось пов'язаний із усім цим.

- Ловець Душ, Жнець, Чорні Руки, Меч Душі. - Почала тихо перераховувати Марта. - Духи навперебій шепотіли, одні й ті самі слова. Віник, окуляри, кинджал.

- Ми, знаємо, що Ловця Душ і Жнеця знайшов Алекс. Так само у нього був і кинджал. - Ізабель всіма силами почала намагатися розібратися в тому, що відбувається. - Звідки ж взялося все інше? Хто їх знайшов? І коли? Якщо всі ці, темні артефакти, зараз у темних….

- То хтось, отримає неймовірну силу та міць. - Закінчила за неї Медіум. - Чи не про це говорили духи?

 Зі всього почутого, Детектив зробив один єдиний висновок – всім жителям Міста загрожує щось настільки жахливе, що бояться навіть темні.

- Ми можемо все це, якось зупинити чи змінити? - Сем з надією подивився спочатку на Медіума, а потім на Ізабель.