Глава 5

Глава 5. Шлях загадок.

 До світанку залишалися лічені хвилини, і Алекс з нетерпінням чекав на появу перших сонячних променів. Вже з півгодини він стояв на даху, перед флюгером, на якому гордо сидів, підняв голову в німому крику питух. Легкий вітерець приємно пестив обличчя трейсера, розвиваючи його волосся.

 Детектив та Ізабель залишилися у квартирці мага. Там же залишилися і всі знайдені трейсером артефакти, як світлі, так і темні. Ізабель висловила побоювання, що наявність у Алекса всіх цих артефактів, може збити його зі шляху, який він мав пройти. Як втіха, тепер на руці трейсера був одягнений годинник Детектива. Мусив же він якось орієнтуватися у часі, щоб встигнути вкластися у термін, відведений для проходження шляху.

 І ось, нарешті, настав довгоочікуваний світанок. Алексу навіть здалося, що питух таки видав свій вітальний крик. Може, це розігралася його уява, а може, так воно й було?... Розширеними від здивування очима, він дивився, як промінь світла, що потрапив на флюгер, запалив на ньому напис.

- Я вкажу, а ти знайди - хто допомагає диму йти? - Вголос прочитав Алекс.

 Вітерець помітно посилився, і флюгер почав рухатися, ставши обертатися з боку в бік, поки не завмер. Простеживши за напрямом, куди вказував гострий наконечник стріли, Алекс невдоволено насупився. У тому напрямку, на пристойній відстані один від одного, стояло чотири будинки. Було не зрозуміло, на який саме з цих будинків вказувала стріла флюгера з питухом.

 Як би трейсерові зараз став у нагоді бінокль чи підзорна труба, адже на такій відстані неможливо було розглянути, що знаходилося на флюгерах цих будинків. Разом з світанком почався звіт часу, і зволікати більше не можна було. Півгодини, проведені біля флюгера з питухом, не були марними, оскільки Алекс встиг вивчити всілякі шляхи свого просування з даху. Одним із цих шляхів, він тепер і скористався. Поки дозволяла відстань між будинками, хлопець рухався по дахах, але незабаром був змушений спуститися на землю.

 Мета його теперішнього шляху – чотири будинки, на які вказав флюгер із пітушком – стояли на пристойній відстані один від одного. Ці чотири будинки, як спеціально, збудували окремо, як від решти будинків у Місті, так і один від одного. А може, це саме Місто чи туман, їх так розмістив? Адже попереджали його, що в Місті все можливо…

 На півдорозі до будинків гордо і самотньо височіла водонапірна вежа. Яка теж, незрозуміло з чиєї волі опинилася тут. Була то воля архітектора, Міста чи туману, Алексові було байдуже. Головне, що то було йому на руку. Швидко піднявшись на верхівку водонапірної вежі, він з її висоти зміг добре розглянути флюгера, один з яких повинен був дати відповідь на загадку флюгера з питухом.

 На першому флюгері був дракон, на другому вогонь, що горить на полінах, на третьому піч із трубою, а на четвертому - якийсь чорний чоловічок у казанку на голові. У руці чоловік тримав мотузку з кулею на кінці.

- Та ви, знущаєтесь! - У серцях обурився Алекс. Усі флюгери підходили під відповідь загадки. Хіба що… четвертий флюшег із чоловічком, був незрозумілим. Саме цей чоловічок і привернув чомусь його увагу. - А хто ж ти такий, друже? Яке відношення ти маєш до вогню та диму?

 Намагаючись отримати відповідь на питання, що мучило тепер його, Алекс, раптом звернув увагу на пічні труби, що стирчали на деяких дахах. Відповідь сама потрапила йому на очі.

- Так ти - сажотрус!

 Вирішивши довіритися своїй інтуїції, яка говорила йому, що саме сажотрус і є правильна відповідь, трейсер швидко спустився з водонапірної вежі. За кілька хвилин він був уже на даху біля флюгера із сажотрусом. Виявлений на тому напис, підтвердив правильність зробленого вибору.

- Сонце прикрию, закрию місяць, армію швидко свою зберу. - Прочитавши вголос нову загадку, Алекс навіть не здивувався, коли вітерець, що подув, розгорнув флюгер. Напрямок було вказано, залишалося тепер, тільки знайти відповідь, що знаходилася на флюгері одного з дахів.

 Щоб дістатися до будинків, що майже стояли один до одного, куди вказав йому флюгер із сажотрусом, Алексу довелося перейти через горбатий міст, під яким протікала неширока річка. Вода в цій річці була досить прозорою, враховуючи те, що протікала вона в Місті. Адже, як відомо, річки, що протікають у містах, були не дуже чисті і прозорі. Трейсер навіть встиг помітити зграйку риб, що пропливла на глибині. Якби ж він дивився у воду трохи довше, то зміг би побачити великий темний силует, що проплив слідом за зграйкою риб.

 Незважаючи на прекрасну погоду, в яку тільки гуляти та приємно проводити час на свіжому повітрі, Алекс, досі так і не зустрів жодного з мешканців міста. Можливо все через те, що був ще ранок. А може, причина крилася й у чомусь іншому?

 Опинившись на даху першого будинку, що трапився йому на шляху, той, хто прокладає шлях, став уважно розглядати цілий ліс флюгерів, що розкинувся перед ним. Яких флюгерів тут тільки не було! Але йому було потрібно, вибрати лише один. Той, що давав відповідь на загадку.

- Сонце прикрию, закрию місяць, армію швидко свою зберу. – повторивши на згадку вголос загадку, Алекс перевів погляд із флюгерів на сонце. Що чи хто, міг прикрити це небесне світило? А також, прикрити місяць і зібрати свою армію?

 Ставало вже спекотно. Схоже, до полудня слід очікувати справжнього пекла. А на небі, як на зло, жодної хмарки. Стоп!... Хмара! Відповідь, що прийшла до Алекса, вразила його своєю простотою. Тільки хмарам було під силу закрити сонце і місяць, а так само, зібрати свою армію, з таких же хмар!

 Тепер залишалося, тільки знайти флюгер із хмарою. На пошуки пішло не так багато часу, і вже за кілька хвилин трейсер стояв перед потрібним флюгером, на якому була невелика чорна хмара.

- Ось, я тебе і знайшов. - Сам себе похвалив Алекс. Але настрій його почав псуватися, тому що на флюгері він не спостерігав жодного напису чи підказки. Невже він помилився, і цей флюгер із хмарою, не правильна відповідь?