11

– Ага. І щось таке дивне наче зв’язано з їх сім’єю... але не пам’ятаю, що. Не було цікаво, коли розповідали, бо вони десь далеко живуть і при дворі майже не бувають.

– Ще до вчора я гадки не мала, що й ти там бувала, – хмикнула я.

– Думаєш, декан точно мене не видасть батькам? – закусила губу подруга, явно нервуючи. Навіть пригальмувала трохи.

– Магістр Фаерін – скеля, – упевнено промовила я, бажаючи її підтримати.

– Так, але батьки уміють бути переконливими, коли їм щось треба, – зітхнула Бет, порівнюючись зі мною.

– І чого вони так причепилися, аби ти виходила за того їхнього нареченого?

– Гроші. Гроші, статус і репутація – три дракони, які їм важливіші за все, – сумно усміхнулася руда.

– І як тільки в них з’явилася така бунтівна донька, – підтримала тон я.

– Не треба було з няньками залишати, – хмикнула Бет. – Я батьків коли бачила, то тільки й чула, це не по етикету, роби як треба дівчині твого положення, – вона досить вдало передражнювала голос матері, – слідкуй правилам. А тих правил на кожний вдих по двадцять пунктів, а на видих і всі сто.

Її аж пересмикнуло від спогадів.

– На наше щастя, декан теж дуже любить правила, а за ними тебе дійсно не мають права відрахувати. Головне утримайся від свого хобі на якийсь час, – обняла я її однією рукою, не припиняючи крокувати.

– А якщо, то поїду світом подорожувати, – мрійливо протягнула Бет, теж мене обіймаючи.

– Поїдемо, – виправила її я. – Хтось же має за тобою приглянути, аби ти дурниць не наробила.

– Тільки тікати доведеться швидко, – Бет кинула на мене вдячний погляд.

– Тоді вже точно розіб’ємо деканові окуляри? – розуміюче уточнила я.

– Саме так. І бажано не тільки окуляри, але там вже як вийде, – ми якраз дійшли до кімнати і вона відпустила мене, аби зняти захисні чари.

***

Ярум

Ярум набирав у їдальні смаженої картоплі з тушеним мʼясом. День не приніс ніяких гарних зачіпок. Жодних ідей, що робити далі.

Але вперше в житті Ярум в такому солодкому передчутті чекав на щось. Дивне приємне хвилювання накопичувалось десь поміж ребр, і тільки важкими зусиллями волі він змушував себе відволікатися від недоречних думок про вечірнє лікування.

Все всередині волало, що такими емоціями він тільки більше підводить свою родину. Замість зосередження на справі, так егоїстично радів настанню вечора.

Але стримувати цю радість виявилося надто важко. Навіть для нього. Вже не кажучи про те, аби позбутися її.

Нашвидкуруч повечерявши, Ярум озирнувся в пошуках яскраво-зелених очей. Та травниці ніде не було.

На обід він взагалі не встиг, і після пар її не бачив. Чомусь це займало надто багато думок в його голові.

Час, відведений на вечерю, невдовзі спливе, певно вона з подругою встигли прийти раніше і зараз вже в кімнаті.

«Або у декана» – хмикнув внутрішній голос, нагадуючи кумедну картину сполоханих дівчат під вікном декана зі вчорашнього вечора.

Намагаючись не видавати своє нетерпіння, Ярум поквапився до кімнати травниці. Переконуючи себе, що від хорошого лікування ще нікому погано не ставало. І маючи повну силу, шукати брата буде тільки легше.

Ярум опинився перед Аймариними дверима за якихось кілька хвилин. З того боку чулися веселі голоси подружок.

На мить промайнула дивна думка, що в нього ніколи не було таких друзів. Хіба що брат... але він зник вже кілька років тому. Важко було зрозуміти, які між ними могли би бути стосунки, якби все не склалося так жахливо.

Хлопець швидко струсив ці думки геть. У нього не було часу на друзів.

Стукнувши у двері лише раз, одразу відчув магію Мі-мі. Травниця потягнулася нею до дверей, відчиняючи.

– О, Яруме! А ми ставки робили, чи ти сьогодні прийдеш, – яскраво посміхнулась від свого ліжка руда Бет. – Тебе не було ні на обіді, ні на вечері!

Підклавши собі під спину подушку, вона сиділа, спираючись на стіну. На колінцях тримала якусь книгу. На перший погляд звичайний підручник. Але Ярум відчував магію ілюзії від нього. І зробив собі помітку, перевірити, що ховала руда.

– Якраз з вечері, – знизав плечима.

– Яруме! – щиро зраділа Айма, повертаючи до хлопця голову.

Травниця стояла над своїми казанами із закипаючими зіллями. Скляночки, інгредієнти та ще купа різного інвентарю літало в повітрі навколо неї у вражаючій кількості.

Ярум навіть застиг на кілька митей, усвідомлюючи побачене: аби впоратися з такою кількістю предметів одночасно, необхідно мати неабиякий контроль за магією. А наскільки він встиг зрозуміти, у дівчини з цим багато проблем.

Загадка. Дуже і дуже приваблива загадка.

«До якої тобі нема ніякого діла. У тебе своя є, термінова, значно важливіша і набагато складніша», – подумки вкотре нагадав собі.