8-2

Та його аура вся плямах, які ніби стікали кров’ю! Наче я й не лікувала їх учора!

– Що? – одразу нахмурився Ярум.

Нехай я й вміла тримати емоції під контролем на прийомах. Але він надто пильно за мною стежив.

– Що ти робив цілий день?! – вирвалося. Бо цей жах навіть боями без правил не поясниш!

– Тебе не стосується, – хмуро буркнув Ярум.

– Твоя аура...

– То ти її бачиш? – спробував підловити.

Я хитнула головою.

– Нові плями на ній. Вони свіжі і ніби кровоточать. Ніколи раніше з таким не стикалася. Вчора їх не було.

Ярум раптово перехопив мою руку, притягуючи мене ближче до себе, і прошепотів:

– Ти обіцяла розповісти про Джаґора.

У мене аж подих перехопило. Не дивлячись на очевидно жахливий стан, він продовжував випромінювати неабияку силу.

– Не втечеш потім? – поцікавилась так само тихо.

Ярум замислився і хитнув головою.

– Ти уві сні вчора повторював це імʼя без перестану. Більше нічого не знаю.

– Тоді навіщо сказала? – нахмурився тіньовик, але здалося, повірив мені.

– Аби переконати, що я не видам нікому нічого зайвого про тебе.

– Щось іще «зайве»? – попитав насторожено.

– Ммм... – я задумалася на мить. А, була не була! – Аралез? – промовила обережно.

– Що? – спантеличено відгукнувся хлопець. Не схоже, щоб дійсно бодай щось знав про летючих собак.

– Ти взагалі спілкуєшся з якимись потойбічними духами?

– В практиках не використовую, не навчався цьому.

– Чому?

– Це допит? – погляд раптом став колючим, віддаленим.

– Я просто подумала, що, можливо, такий ефект дає якесь потойбічне створіння.

– Гадаєш, я б не помітив, якби мене атакувало потойбічне створіння? – хмикнув Ярум, задерши брову.

Та ні, такий точно помітив би. З його силою, там і від створіння нічого не лишилося б.

– Я мала запитати, – посміхнулася щиро, щоб не відбити в нього бажання продовжувати лікування. – Мабуть, це таки проблеми зі сном дають себе знати. Ось спатимеш добре – і все пройде.

Він знову пильно вдивлявся кілька митей у моє обличчя, поки не відпустив руку і втомлено не відкинув голову на стіну.

Схоже, це мовчазна згода на продовження лікування.

Чим я і зайнялася. Усіма силами намагалася витягнути всю погань з його ран.

В якийсь момент він задрімав. Я відчувала його розмірене дихання під своїми долонями.

Бет тихенько повернулася, не заважаючи, і слизнула в своє ліжко.

Котра взагалі година? Я озирнулася на годинник. Друга ночі. Нічого собі, я вже кілька годин без перестану його лікувала.

– Все? – розплющив очі Ярум.

– Я б хотіла ще, але надто виснажена, – чесно зізналася і потягнулася магією за двома іншими настоянками. – Ось цю випий зараз. А цю зранку.

Ярум взяв першу в руки і підвів на мене питальний погляд.

– У цій, – я вказала на пляшку в його руці, – полегшена формула цілительного снодійного. Аби організму допомогти відновлювати сили вночі. А тут, – я колихнула мікстуркою у своїй руці, – комплекс трав для твоєї аури. Як взимку дітям імунітет підкріплюють, так я тобі зараз ауру.

Ярум випив першу настоянку, забрав другу, натягнув свою сорочку і мовчки рушив до дверей.

– Не знаю, що ти робиш, але воно того не варте, – чомусь не втрималась і додала на останок.

Втім, Ярум навіть не озирнувся. Лише завмер на мить, тримаючись за ручку дверей.

– Варте, – кинув тихо і одразу вийшов.

– І знову не подякував, – протягнула зі свого ліжка Бет. – Вже не кажучи про оплату.

– З нього станеться ще з мене доплату брати, – хмикнула я.

Проте, його випадок мене настільки заінтригував, що я згодна була працювати безоплатно. На інших мікстурах наздожену.

Чим же таким він займається?!

Вгадайте, від кого буде наступний розділ)))