8

– Істинна або істинний – ніби як своєрідний «якір» серед пітьми потойбіччя, – промовив Ярум. – Завдяки якому тіньовик не губиться там, і завжди знаходить шлях назад, а пітьма не затоплює його чи її розум.

– А якщо істинної немає? Чи вона вам від народження дається? – це вже я спитала.

Ярум подивився на мене, потім на Бет. Вочевидь зрозумів, що від цікавості двох навіжених тікати йому нікуди, і зітхнувши пояснив:

– Від народження дитину-тіньовика оберігає від потойбіччя мати, не даючи силі пітьми забрати дитя. У них свій, особливий магічний зв’язок, значно сильніший за зв’язок інших магів і відьом.

– А якщо мати не тіньовик? – жахнулась я.

– Тому у нас і є істинні. Тільки з ними ми можемо мати дітей. Об’єднаний зі своєю обраницею, тіньовик допомагає їй виносити, народити та виростити дитину-тіньовика. Якщо жінка сама тіньовик, тоді у неї є істинний, який допомагає їй утримати і себе, і дитя від безумства потойбіччя.

Якось це моторошно.

Трошки подумавши, Ярум додав:

– Істинні обовʼязково рівні нам за силою, інакше магічні канали не витримають напруги і людина загине.

Отже, мені взагалі ніякому тіньовикові не стати за істинну. Не кажучи вже про Ярума, з яким мені в магії ніколи не зрівнятися. Моєї сили кіт наплакав, і з тією насилу можу впоратися. Куди вже бути комусь за «якір».

Чомусь думка про це неприємно вжалила, тож я поквапилася зосередитися на розмові. Можна подумати, планувала ставати чиїмось «якіром».

– І саме у цей період пара найбільш уразлива, так? – пригадала Бет.

Ярум кивнув:

– Тому у тіньовиків дуже рідко народжується більше однієї дитини і майже ніколи діти не народжуються з різницею у рік чи два. Це надто важкий процес і надто небезпечний.

– А якщо з матір’ю щось станеться під час пологів? – адже, як травниця я знала напевне, наскільки небезпечні і навіть непередбачувані можуть бути пологи. Не дивлячись на всі сучасні магічні амулети, артефакти і закляття, горе інколи траплялося.

– Тіньовик може скерувати свою магію, посиливши регенерацію істинної, так само як і забрати її біль. Швидкість загоєння і кількість болю, яку він може забрати, напряму залежить від його сил. Якщо їх не вистачає, тоді гинуть всі троє, – якось надто спокійно промовив Ярум.

Він подивився на мене, і в глибині його очей я помітила якийсь затаєний сум. Але ж його батько до нього приходив? Отже, і мати жива, так?

– Тобто, виходить, мати магічно прив’язана до дитини, батько прив’язаний до матері. І раптом що трапиться із дитиною, то... – у Бет не вистачило духу завершити думку.

Ярум ще кілька митей не відводив від мене погляду, а потім відповів рудій:

– То зі світу йдуть всі троє. Тіньовик не живець без своєї істинної.

У кімнаті повисло важке мовчання. Ми з Бет переварювали почуте.

– Це якось так... – почала я, але не знайшла слів. Подруга ж їх не добирала:

– Жахливо.

– Що, вже передумала мені в істинні Мі-мі записувати? – хмикнув Ярум.

– Ну, страждати від того будеш ти, а не вона, то-ож, – багатозначно протягнула Бет, розвіюючи похмуру атмосферу в кімнаті.

Я не втрималась і хіхікнула. А потім спитала у Ярума:

– Слухай, але якщо дитина вже доросла, і батьки чомусь гинуть, але істинної ще немає, тоді як тіньовик порається із силою?

Я дуже намагалася, щоб не звучало «як пораєшся із силою ти?». Бо в нього точно немає істинної, інакше тоді він ходив би відновлюватися до неї. Та й до мене несхоже, щоб його тягнуло – тож фантазії Бет не приймаємо всерйоз. І мати, вочевидь, не має можливості вилікувати його від оцих страшенних плям!

А щоб він не втік від питань, на які хлопці не дуже люблять розмовляти, я продовжувала тримати його груди, не даючи можливості встати.

Прикривши очі, Ярум все ж відповів:

– Особливий магічний зв’язок матері-дитини допомагає немовляті впоратися з магією потойбіччя. З часом цей зв’язок слабшає, і тіньовик починає сам вчитися протистояти пітьмі.

– То цей особливий зв’язок поступово зникає повністю? – уточнила я.

– Ні, стає слабшим. Вже не захищає дорослого тіньовика так, як дитину. Чим сильніший тіньовик, тим довше може жити без істинної і не втрачати розум.

– А де ви їх знаходите? Як це відбувається? – знову втрутилася Бет.

Ярум потиснув плечима:

– Знайду, розкажу. Але найближчим часом обзаводитися істинною не планую.

Бет вже відкрила рота озвучити своє наступне питання, але я кинула погляд на годинник і хлопнула в долоні:

– Так, треба приступати до лікування, бо всю ніч пробазікаємо, і замість лікування сну вийде геть навпаки.

І демонстративно провела долонями по пружним грудям Ярума. Змушуючи себе зосередитися на його аурі.

«Зберись, Аймо, зберись», – подумки наставляла себе.

Бет тихо піднялася і майже непомітно вислизнула з кімнати, залишивши нас наодинці.

Ох, дряхлий корінь! Мені вартувало всієї моєї витримки не відсахнутися і не скрикнути.

Друзі, вас так багато читає, і так мало лайків (сердечок)... Чому? ((