3-2

Очі Ярума вилізли з орбіт. Деканові, мабуть, теж вилізли б, якби він не був привчений завжди тримати лице!

Ох, мені аж ніяково стало від тиші, яка утворилась на полі. Всі на мене шоковано витріщалися. Всі, крім Бет, яка ледь стримувала хитрий вискал на декана.

Ютен був ладен мене живцем з’їсти. Ярум вже встиг примружитися.

– Гаразд, – промовив декан, все ще не зводячи з нас із Ярумом очей. – Почали з першої схеми.

– Магістре Фаеріне, – Бет вже опинилася біля нього. – Мені не вистачило пари...

Вона якимось дивом зуміла заховати радісну посмішку. А от деякі адептки, котрі не очікували такого повороту і не встигли зорієнтуватися – не змогли приховати роздратування.

– Ставайте у стійку, я проасистую вам, – кивнув декан.

Вираз обличчя подруги навіть дивитися не хочу. Схоже, ввечері не тільки зілля від втоми доведеться готувати, а ще й відпоювати її після пари. Вона точно не даватиме декану спуску. Втім, як і він їй.

– Смілива, – хмикнув Ярум чи то насмішкувато, чи то здивовано.

Він вже стояв у стійці, при цьому здавався зовсім непохитним, наче вріс у землю.

– А мені слід тебе боятися? – підтримала тон я.

– Чи спеціально дала мені якусь гидоту, яка підведе в потрібний момент?

Наче казав так само насмішкувато, але в погляді палахнула темна підозра.

Не втримавшись, я закотила очі:

– Ти що, від кожного чекаєш на якусь підлянку? – запустила в нього вогняним закляттям, бо він починати й не думав. А декан пильнував!

Ярум швидко зреагував, перехопив, ледь відчутно посилив і віддав мені:

– Краще очікувати, ніж бути схопленим зненацька.

– Як важко тобі, мабуть, живеться, – хмикнула я, в свою чергу приймаючи і підсилюючи кулю. – Взагалі я тут подумала...

Знов кинула збільшене закляття йому, і Ярум відбив його мов граючись. І за це легке торкання встиг посилите ще!

Уф, я так не вмію. Мені потрібно спіймати, намацати магію, влити по лей-лініях, щоб вона трималася, а не розлетілася назовні... Чим я і займалася, поспішаючи як могла.

Знов кидок – і знов він повернув кулю, єдиним торканням своєї темної сили зробивши її вдвічі потужнішою! Ніби бавився зі мною. Дійсно, який я йому супротивник?

Втім, над моєю роботою він не насміхався, навпаки, пильнував, щоб нічого не пропустити.

– То що ти там надумала, Мі-мі? – несподіване питання відірвало мене від сканування вогняної кулі, яка вже була втричі більшою, ніж у інших адептів.

Раптом яскраво, наче наяву, згадався той дивний сон, про який вдень я вже встигла й забутися! І навіть помарилася песяча морда.

– Хто? – я ошаліло на нього витріщилася. Навіть забулась влити сили, коли віддавала закляття.

Не схоже, щоб Ярумові ввижались якісь летючі песики. На відміну від однієї травниці, яка явно перебрала з потойбічною силою.

Хоча, він виглядав наче й сам здивованим власною фразою. Проте відповів:

– Ай-ма ж, так? – своєї магії у закляття додати не забувся. Я прийняла посилений вогняний потік.

Хм, а магія тіньовика так легко у руках відчувалась. І чому всі вважають її лячною? Здається такою приємною, затишною.

– Так, – підозріло відгукнулася парубкові, після того, як звикла до відчуття його магії в своїх руках. Аймою мене теж кличуть.

– Отже, Мі-мі, – легко окреслив моє нове прізвисько Ярум.

Тепер моя брова саркастично полізла вгору:

– А ти будеш Я-я чи Ум-ум? – фиркнула, жбурляючи йому магічний потік.

Хоча б вже сказав, що я мила і тому Мі-мі! А так, ніби з якоюсь мошкою порівняв.

Або теж всю ніч слухав скиглення потойбічного створіння зі сну...

– Та як хочеш, – потиснув він плечима. – Мені однаково.

А Ярум-то так легко перехопив моє закляття, ніби я не посилила його щойно втричі!

– Ну то й мені, – зкопіювала його жест, не забуваючи нарощувати закляття, яке вже й жбурляти не було потрібно. Воно заповнило весь простір між нами і продовжувало рости вгору!

Адепти якось підозріло на нас косили, кидаючи свої м’ячики. Лише у декана в обличчі ковзнуло задоволення. А у Бет – обіцяння влаштувати мені допит!

– Отже, Мі-мі, ти так і не посвятила мене в свою геніальну думку, – не забував піддразнювати мене Ярум.

– Та вже сенсу немає, – хмикнула я.

Він зацікавлено підняв брову, і я додала, все посилюючи полум’я:

– До порад цілительки не прислухаєшся, сили витрачаєш не шкодуючи. Трохи зачекати – і відсутність нормального сну тебе швидко доб’є, що вже навіть і прізвисько вигадувати не знадобиться.

О, так, моя наживка зпрацювала! Його губи продовжували посміхатися, але в очах промайнув сумнів.

Все ж таки яким би сильнім і незворушним він не здавався зовні, а в середині, впевнена, почувався все ще зле. Зовсім не береже себе! Ніби звик постійно працювати на верхній межі сил.

– Схема два! – гаркнув декан.

Ярум мовчав, лише пропалював мене своїми чорними, з дивними вкрапленнями очима.

Адепти почали проводити кулі у себе за спиною. Ми з Ярумом на мить забарилися, роздивляючись власного гіганта.

Парубок раптом розкрив руки, наче намагався його обійняти. Мить – і полум’я стиснулося, зробилося знов маленьким, вмістилося йому між долонь. Тільки сяяло так, що очі ломило. І сила в ньому залишалася та сама, лише дуже концентрована.

Ярум прийняв нову стійку, провів вогняний потік у себе за спиною, посилив, і віддав мені.

– Чому тебе це так хвилює? – спитав нарешті.

Хмуро зиркнула на нього:

– Дурне питання, – і зосередилася на потужній магії, яку мала провести у себе за спиною.

Але втримати кулю концентрованою мені вдавалося гірше, і вона знов почала розростатися.

– То дай розумну відповідь, – хмикнув хлопець, приймаючи полум’я.

Вогонь сягнув висоти в півметра. Нічого собі! Я вже змокла від напруги. А мій напарник навіть і не думав пітніти у спробі його втримати. Так само легко передав мені, ще посиливши.