Травниця і Дурко

Тепер все буде інакше

Цього разу Дзен (для різноманіття) увійшов крізь двері. І навіть попередив про своє прибуття – без всяких там  несподіванок.

– Кохана, я вдома!

У будинку пахло травами – цього разу набагато різкіше й насиченіше, ніж зазвичай.

Тріна вийшла з робочої кімнати – у фартуху, з замащеними чимось долонями.

– Привіт! – мило всміхнулась. – Як там, вирішив свої справи? Чекай, зараз руки помию…

Та найманець чекати не став – підійшов і міцно обійняв її, притиснувши до грудей та ніжно гладячи по волоссю.

– Та чекай, дурне, – зніяковіло пробурмотіла травниця, намагаючись виборсатись з обіймів – але мляво, без ентузіазму. – В мене ж руки в реагентах! Одяг собі зіпсуєш…
– Пусте, – всміхнувся Дзен. – Ти ж сама казала, що цей пропах порохом та мастилом… За ним давно вже чистка плаче.

Трохи відсторонившись, ніжно взяв її обличчя в долоні.

– Я повернувся, булочко. Надовго, як і обіцяв. Тепер все буде інакше!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше