6. Потребує ніжності

Вона не ходила, а немов підпливала до мене на своїх чарівних довгих оголених ніжках...

- (ти) Небесна діва... - просто зірвалося з моїх вуст в цей же момент.

Завмерла і почервоніла.

- А-ха-х, що таке? Чому спинилась? І чим же я заслужив прихід такої неземної гості у свою земну халупку? - всміхаюсь.

Не думав, що у мене взагалі з'явиться бажання посміхнутися сьогодні. Після того, що сталося я сидів немов на поминках цілий день в тому шумному барі, а тут... А тут таке чудо-юдо в моєму домі!

- А-ха-х! - мило хіхікає, прикривши личко рукою - Тільки ти можеш назвати нову трьохкімнатну квартиру в центрі міста "земною халупкою".

- А тільки ти можеш написати що тебе уже немає в моєму домі, а приходжу... І бачу немов нову перероджену версію тебе!

- Що? Ох... Та при-припини... Що не слово, то флірт! А-ха-х, Саш, ти ж навіть не бачив ще мене повністю в цьому!

- Ну тоді увімкни світло, сонце, хоча... Я б міг і без нього побачити твоє сяйво.

- Хех, ну, Саш! - чув як вона немов навшпиньках кралася кудись в напівтемряві.

По якому приводу цей гарячий образ? Марта вперше взагалі "вчудила" щось таке для мене. І щось мені підказує, що це ще не весь сюрприз.

Ох... Саме по цьому відчуттю я й скучав сьогодні цілий день. Поряд із нею я... Немов відчуваю тепло у тілі. Навіть якщо ми на відстані, достатньо мені лиш згадати про неї і на душі стає одразу так спокійно... Ще в перший день нашої тої зустрічі ввечері коли я зрозумів свої відчуття, мені здавалося, що між нашими душами є якийсь дивний та більш глибший звязок, ніж у звичайних закоханих, і це помічали всі.

Коли їй сумно я одразу відчуваю її негативні думки на відстані і вона сама зізналася мені в тому ж по відношенню до мене. А одного разу я взагалі відчув, що їй дуже сильно захотілося три авокадо і приніс рівно стільки ж. Вона дивилася на мене цілий день такими очима! А-ха-ха-х! 24/7 розпитувала мене чи не поставив я на неї жучок, але й сам досі не вірю, що зміг відчути щось таке та навіть зрозуміти ЗМІСТ її думок! Тож я підозрюю... Що вона вже сама здогадалася про моє звільнення і вирішила у такий спосіб підійняти мій настрій.

І в неї це вийшло. Підійняла у всіх сенсах цього слова.

- Що ти там ходиш постійно? Увімкни світло.

Марта немов дражнила мене у тому образі. Я почав прислухатися більш уважно до її кроків. Моя дівчинка голосно пискнула немов мишка з переляку, щойно я зміг нащупати її талію та швидко підійняв на руки в темряві.

- Попалась!

- АХ?! А-ха-х, хей! Ти взагаліто налякав мене! - судячи по тому що голос трохи затремтів - це дійсно була правда.

Відчував як нерівно підіймалися та опускалися її груди на моєму тілі. Дихання було збите. Вона інколи надто емоційно реагує на ті ситуації, в яких інші більш спокійно повели б себе.

- Ух, тш-ш-ш, заспокійся... Нічого ж не сталося. Сама захотіла пограти в "кішки-мишки" от і догралась трохи - м'яко шепотів їй на вушко, та повільно навпомацки намагався знайти диван щоб поставити її на нього. Туди, де їй і місце - на тому завищеному диванчику, немов на п'єдесталі для моєї і тільки моєї найвродливішої дівчинки!
...

- Ой ку-куди ти мене несеш? - схвильовано шепочу йому - Ми можемо впасти, Саш! Краще увімкнути світл-... Ах?!! - здивовано видала відчувши бедрами диван.

А в цій кімнаті було набагато темніше, ніж в коридорі... Я дійсно вже геть нічого не бачила і він мабуть теж.

- Са-Саш... - тихо видала, відчувши як його рука немов ковзнула по моєму бедру.

В темряві кожен його доторк відчувався ще глибше. Мене немов пробирало до мурашок. І ситуацію геть не покрашувало моє коротезне платтячко.

- Щ-що ти ро-...

- Тшшш - затуляє вуста на мить пройшовшись пальцем по моїй нижній губі.

Було лоскітно...

Стер трохи червоної помади... А з нею разом і моє спокійне серцебиття. Воно почало битися немов шалене.

- Ти ж не дала мені побачити тебе в цьому шедеврі при світлі, тому... - замовкає немов спеціально роблячи ту пронизливу до кісточок паузу, поки я відчувала як його постать нависала наді мною зверху все ближче.

Ноги самі так і рвалися встати з того дівану та дременути на кухню чи ванну, а з іншої сторони... Вони по троху слабшали від його п'янких доторків і здавалося, що щоб не трапилося далі, а стати я вже точно... Не зможу...

- То-тому що? Договори... - заїкаюсь, відчуваючи як ті пальці потирали шкіру на обох ніжках у дуже чутливій зоні для мене.

Мимовільно стиснула стегна одне до одного та це не помогло, звичайно ж.

- Тому... Я сам руками відчую у що саме ти вдягнута - більш гаряче вимовляє той мені прямісічко у вухо, після чого цілує його.

- Ох-х-х... - мимовільно зітхаю, затуляючи очі.

І чудово розуміла, що фраза: "зараз я не затримую тебе, можеш увімкнути світло" тут точно буде недоречною, та все ж хотілося її сказати насправді.

В ті рідкі моменти коли він міг немов пестити все моє тіло я трохи нервувала і водночас боялася та любила це. Але все ж довіряла йому. Він знав такі мої почуття в цей момент ще краще мене самої, тому не думаю, що "забіжить вперед".

Все тіло трохи здригнулось коли я відчула його руки на моєму животику, талії, плечах. Він тепер точно знатиме, що ця сукня відкрита ледь не у всіх цих зонах. Я вже трохи шкодую, що вдяглася НАСТІЛЬКИ відверто... Я не з тих, хто навіть з просто відкритим животиком може вийти на вулицю, а що вже тут говорити про таке!

Ну не моє це! Не мій стиль... Не почуваюся я в ньому комфортно, хоч і знаю, що проблем з фігурою не маю.
...

                                  Він

Її тіло просто неймовірне! Я тану... Я б хотів розчинитися у ній немов якась рідина та навіки застигнути там всередині... Як же добре, що не озвучив цього їй, бо звучало мабуть більш моторошно, ніж романтично.

- П-по-почекай! - більш тремтяче заявляє і розумію, що "ліміт" мого часу пройшов.