5. Сюрприз

Оповіщення про вихід проди цієї книги не завжди приходить тому перевіряйте самі а також додавайте до бібліотеки.

- Саш, що ти натворив?! - несамовито викрикнув той, а я просто заціпенів від шоку, не маючи змоги сказати хоч щось.

Усі файли... Усі дані компанії... Усе було просто знищено... УСЕ ЇЇ НАДБАННЯ!

Це кінець... Та мене можуть не просто звільнити, а змусити понести велику матеріальну втрату, "подарувавши" великий штраф!

Стоп... Стривайте-но! Так почав весь цей баг не я, а Петя! То якого милого я маю розплачуватися за це?! Я все одно був незобов"язаний допомогти йому та через свою дурну доброту погодився зробити це!

- Так, послухай... Зараз якщо сюди прийде директор, ми-... - раптом я замовкаю, обертаючись по сторонам.

У кабінеті не виявилося нікого... НІКОГО?! Він... Він просто взяв та втік?!! Отак просто чкурнув звідцілля, залишивши мене одного за все віддуватися?!! О, нііі, я йому цього не подарую! Про що цей покидьок взагалі думав? Пхах! Тут же є повсюду камери і його злочин буде помітно одразу!

- О, так! - полегшено скрикнув, угледівши камеру в правому куті цього кабінету.

Все буде добре.

- Собко?! Що це було?!! Ти хоч думав, що творив?!! - раптом влетів у кабінет розлючений директор.

Звідки він знає?! Чому взагалі одразу так увірвався сюди із звинуваченнями у мій адрес? Ох... Невже той геній таки посмів САМ намилитися до нього і сказати, що це я нібито все почав та не зміг виправити?! ОТ ЖЕ Ж #$@! В голові лише нецензурна лексика, так само як і з вуст мого директора зараз вона так красно летіла на мене!

Я ще ніколи не бачив його настільки розлюченим... Я вже злякався. Та не його, а суми штрафу! Там могло бути і до півмільйона! І не в гривнях!!!

Але ж камера!

- Зачекайте, це все зробив не я! Юрій Павлович, давайте ви не будете робити поспішних висновків, вірячи лише на слово одного зі співробітників!

- Та що ти #$% верзеш взагалі?! Все й так очевидно, бо крім тебе сюди сьогодні не заходив НІХТО!

- ЩО? Як ніхто?! А камери так не скажуть!

- Я щойно бачив відео з камер!

- Щойно?!!

Коли він встиг?!! КОЛИ ТА ГНИДА ВСТИГЛА ТАК ПІДСТАВИТИ МЕНЕ?!

- Петро, що показував вам щойно те відео чи може хтось інший?!

- А яке це зараз має значення?! ТИ ОТРИМАЄШ ПО ПОВНІЙ ЗА ТАКУ ДИТЯЧУ ВИТІВКУ, СОБКО! ЗНАВ ЖЕ, ЩО БРАТИ МОЛОДЬ БУЛО НЕ УСПІШНИМ РІШЕННЯМ ТА ВСЕ ОДНО ЧОМУСЬ ВІРИВ У ТЕБЕ! А дарма...

Мене це так вразило у саме серце та взбісило, що я не витримав і теж закричав. Він був ладен зжерти мене! Закопати під землю! За те, що я взагалі не робив! Бос раніше був для мене незнаним авторитетом, але... Після того як так легковажно повірив робітнику зі стажем, знецінивши будь-які слова проти з боку молодшого... Я терпіти таку дискримінацію не міг! Він повірив би йому і без фальшивих доказів тільки через те, що Петро працює тут уже цілих 10 років! (Компанія ще й молода і вона якраз існує лише цих 10 років, тобто він тут один з небагатьох, хто працюв з самого початку заснування, а я чув, що таким директор вірить ЗАВЖДИ!).

- ТА ЩО ВИ КРИЧИТЕ, НЕ РОЗІБРАВШИСЬ У ВСЬОМУ ЯК НОРМАЛЬНА ЛЮДИНА ТА ЛІДЕР?! - він вражено застиг, та мені вже байдуже, най звільняють - ВІН МІГ ПОКАЗАТИ ВАМ НЕ ВСЕ АБО ВИДАЛИТИ "НЕ ПОТРІБНІ" ЙОМУ ФРАГМЕНТИ! ЩО ЗА КОМПАНІЯ У ВАС ЯКЩО БУДЬ-ЯКИЙ РОБІТНИК МАЄ ТАКИЙ ЛЕГКИЙ ДОСТУП ДО ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ?!! ЗНАЄТЕ... МЕНІ ВЖЕ БАЙДУЖЕ ЧИ Я ЗАЛИШУСЯ, ТУТ БО ПРАЦЮВАТИ НА ТОГО, В КОМУ ТИ ТЕПЕР РОЗЧАРОВАНИЙ... Взагалі не має бажання... - я  вийшов поспіхом, навіть не розглядаючи його подальшу реакцію.

Розумів, що це кінець. Розумів, що може б варто було піти спокійно, і тоді б розмір штрафу був не таким великим, але... АЛЕ ВСЯ ЦЯ СИТУАЦІЯ ЦЕ Ж МАЯЧНЯ ПОВНА, ПОГОДЬТЕСЬ!

Ох, трясця! А я ще й забув сказати йому, що взагалі-то по ідеї сьогодні немав би приходити в офіс... А мав як завжди працювати онлайн, тому те, що я опинився в цій кімнаті зараз в не запланований час - тим паче мало би доводити, що я не винен! І що обставини, які мене туди перенесли точно були не спеціальними з моєї сторони! Ох, і як завжди логічні висновки та доводи до мене приходять вже після самої сварки! Та, мабуть, у більшості людей так завжди буває.

- БАЙ-ДУ-ЖЕ! - прокричав несамовито на вулиці та увійшов назад у свою автівку, гримнувши дверима.

"Не довіряй йому, Сашко... Петро - ще той гадюка. Так зазвичай кажуть про деяких жінок та зараз саме йому личить віддати звання головної стерви всього офісу, бо він ще той маніпулянт і інтригант" - згадалися слова моєї колеги.

Ох... Таміла була права! І чому ж я не повірив їй одразу! Але він здавався такою хорошою людиною... Коли я міг затриматися в офісі надовго (в реальності, а не онлайн), то чоловік міг часто відправляти мене додому раніше та дороблювати все сам, мовляв "іди вже до своєї дівчинки, вона вже мабуть зачекалася тебе, чи батьки, чи ще хтось з рідних"

Агх! І говорив те все він так щиро і так по-справжньому спілкувався зі мною, цікавився моїм життям... Він немов дійсно намагався потоваришувати зі всіма колегами, а я не розумів чому всі так цуралися його з самого початку мого першого ж дня в кампанії!

Раптом завібрував телефон у кишені.

Якби це виявилася Марта - я б не взяв, проте... Це була Таміла.

- Ало? Саш, що ти накоїв?!!

- Ох, і ти повірила в це?!

- Ні-і-і! Я про те, що якого милого тобі потрібно було влаштовувати такий ґвалт на весь офіс?! Твої крики чули всі! Ти ж міг і спокійніше довести свою невиннність у цій ситуації!

- Ай-й-й, і як по іншому?! Скажи мені, от як, якщо він уже дивився на мене як бик на червоне?! Я вже по його очам зрозумів, що щоб я не сказав, а той сліпий впертюх все одно залишиться на своєму! Я прекрасно знаю такий погляд, повір... Там було безсенсовно надриватися, та я все одно надірвав свій голос. Це єдине, чого зараз шкода.