Інтрина номер 42. За мить до дофамінового вибуху

Потрібно було негайно виходити. Ця думка спалахнула в голові як рятівний маяк, але буревій, що вирував усередині Тетяни від гримучого коктейлю недосвідченості, дикого потягу та страху, остаточно паралізував розум. Паніка  зайшла занадто далеко. Вона гарячково протягнула руку до дверей, але пальці зрадницьки тремтіли, і в напівтемряві салону вона раптом… не змогла знайти ручку. Цей невеликий пластиковий гачок ніби випарувався. Дівчина почала панічно, наосліп обмацувати холодну обшивку дверей, дедалі глибше задихаючись від власної безпорадності.

Тетяна в розпачі різко повернула голову до Соляра. Їй потрібна була допомога, вона хотіла попросити його відкрити ці кляті двері, але слова застрягли в горлі.

Коли вона глянула на нього, світ навколо просто перестав існувати.

Це було помітно так сильно, що аж лякало: погляд Соляра став абсолютно тунельним. Уся його звична маска  спокою, контролю та зверхності була стерта вщент. Він пристально дивився на її губи.В повітрі майже фізично відчувалося, як усередині цього чоловіка зносить усі запобіжники. Тісний простір машини тріщав по швах. Його дофамінова петля вже просто виходила за будь-які мислимі межі, гормональний вибух повністю підпорядкував собі його волю. Було очевидно: його внутрішню греблю ось ось прорве з такою колосальною силою, адже  стримувати цей первісний напір йому коштувало титанічних зусиль.

 Соляр, побачивши її зляканий погляд,  різко перевів цей палаючий погляд угору, прямо в її розширені від переляку очі.

Тетяну знову, але в стократ сильніше, шарахнуло струмом. Цей візуальний контакт виявився настільки потужним, оголеним і пронизливим, що в неї перехопило подих. По тілу прокотилася така нищівна хвиля чистої еротичної електрики, якої вона ніколи в житті не те що не відчувала — навіть не уявляла, що подібне взагалі можливо.

    Було очевидно, до безумства очевидно, як сильно, майже звіряче він її хотів. Цей шалений потяг, підігрітий неконтрольованою хімією, став руйнівним іще й тому, що Соляр сам себе жорстоко накрутив. Він занадто довго витримував паузу, занадто сильно розпалив власну уяву очікуванням. Чоловіче его вже намалювало картину її капітуляції, і тепер ця невитрачена застояна пристрасть вимагала негайного виходу.

Внутрішньо Соляр у цей момент переживав справжнє пекло, знайоме кожному сильному чоловікові, чий самоконтроль тріщить під натиском первісних інстинктів. Коли дофамінова петля затягується настільки туго, логіка вимикається. В його голосі, в його думках більше не було стратегій чи холодного розрахунку — залишився лише чистий концентрований імпульс домінації та володіння. Кожен удар серця віддавався в його скронях глухими молотами, кров приливала до обличчя, а дихання ставало важким. Його свідомість звузилася до розмірів цього салону, до її близькості, до аромату її шкіри. Це був той критичний момент, коли чоловік балансує на межі між цивілізованою стриманістю та диким бажанням просто взяти те, що, як він вважає, належить йому. Його внутрішню греблю проривало з такою колосальною силою, що кожен м'яз його тіла напружився до судоми, намагаючись утримати цей первісний напір.

  Її свідомість, чиста й невинна, була абсолютно безпорадною перед цим видовищем — у неї просто не існувало потрібних файлів чи минулого досвіду, щоб раціонально пояснити те, що відбувалося. Проте її несвідоме, прадавній жіночий інстинкт самозбереження, зреагував миттєво. Внутрішній радар чітко зафіксував: рівень напруги в салоні зараз перейшов червону межу. Тетяні стало дуже страшно. Ця космічна енергія була для неї абсолютно незнайомою, але при цьому настільки всепоглинаючою і колосально сильною, що розум просто почав відключатися. Коли в життя недосвідченої дівчини вперше вриваються такі первісні, здатні знести будь-який дах емоції, це не викликає солодкого очікування — це викликає паніку.

Її тіло відреагувало першим, ввімкнувши найдавніший захисний механізм. По венах потужною, крижаною хвилею вдарив чистий адреналін. Серце, яке до цього шалено калатало, тепер буквально вистрибувало з грудної клітки, заважаючи дихати, а руки й ноги стали ватяними. Страх перед невідомим, перед цією дикою чоловічою пристрастю, якої вона ніколи не бачила впритул, паралізував її лише на секунду, а потім у голові набатом забила одна-єдина думка: тікати. Потрібно було робити ноги, і якомога швидше. Цей тваринний переляк відсунув на задній план і залік, і хімію, і її симпатію до Соляра. Недосвідченість кричала про те, що вона не впорається з цим буревієм.