Трансформація історії
Прокрастинація
А після перемоги, а що перемога —
Це те ж саме, що з понеділка,
Нехай рвуться твої рішучі ноги
В бій проти противника.
Ти все розкладаєш життя на молекули,
Не встигаєш зловити потяг, ними забитий,
Як кульками, граєшся, а вони невагомі.
А час все одно проб’є синхронно.
Нагадає,
Що разом зайшли: невпевненість, страх,
здоровий глузд —
І спадає на лоб здоровецький картуз.
Сиплеться градом дощ невтішенний,
А ти нарікаєш, що все це безглуздо
Й даремно
***
Я відвикла від світу, стала зовсім чужою,
Охолола від правди чужих онімінь,
Дивлюсь звіром диким і любов’ю ворожою…
Світ, як цвинтар ходячих трупів,
Лиш збирає бажану ціль.
У повітрі пахне сирістю розлогої весни,
І скрижалі розточені рвуться з тесни,
Стрепенувся у скронях останній з відліку пульс,
Ноги підкошуються...
Розривається тіло на атоми...
Пуск...
Пуск...
ВЕСІЛЛЯ НА ВІЙНІ...
Давай одружимось в підземеллі,
Нехай це не буде схожим на очікуване весілля,
Я буду в вишиванці, а ти у військовому строї,
Вінчатимуть небеса, не в духовному домі,
Бо для нас романтика зараз така,
Любити один одного під гул літака.
Весь світ руйнується, а ми обрали — кохати,
Бо що буде завтра — один Бог може знати!
Заміновані дороги міста,
А між нами незліченна відстань,
Ще не одне побачення буде по відеозв’язку,
Під марш обстрілу і руху танка,
А я чекатиму тебе, притуляючи обручку,
Та пильно дивлюсь на курок на спуску...
Відредаговано: 18.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
