Одного прохолодного осіннього ранку Лілі поспішала на лекцію. Вона, як завжди, була пунктуальною і намагалася прийти заздалегідь, щоб зайняти своє звичне місце на передній парті. Вулиці були встелені золотавим листям, яке тихо шелестіло під ногами, а прохолодний вітерець нагадував про наближення зими.
Підходячи до університету, Лілі раптом помітила незвичний гамір біля входу. Група студентів стояла, оточивши когось у центрі, і здавалася дуже зацікавленою тим, що там відбувалося. Лілі зазвичай уникала подібних скупчень, адже її цікавили лише навчання та наукові досягнення. Проте цього разу вона зупинилася, аби побачити, що сталося.
Посеред натовпу стояв високий хлопець із розкуйовдженим темним волоссям і зухвалим виразом обличчя. Він, очевидно, не дотримувався загальноприйнятих правил поведінки в університеті, і його стиль одягу — потерті джинси, шкіряна куртка і яскрава футболка — говорив сам за себе. В руках він тримав скейтборд, яким, схоже, і став причиною цієї невеликої сцени.
Виявилося, що хлопця зупинив охоронець за те, що він вирішив проїхати коридорами університету на скейтборді, чим привернув до себе увагу. Він здавалося абсолютно байдужим до того, що відбувається, і навіть весело усміхався, відчуваючи себе героєм цієї ситуації. Хтось із студентів поруч із Лілі тихо прошепотів: «Це Олексій. Знову щось утнув».
Лілі з цікавістю подивилася на Олексія. Вона знала про нього тільки з чуток. Її друзі неодноразово згадували, що він був відомим хуліганом, який прогулював заняття, не слухав викладачів і постійно потрапляв у якісь проблеми. Він був тим типом студента, якого завжди уникала Лілі, знаючи, що це могло тільки нашкодити її репутації і успіхам у навчанні.
Але цього разу щось змінилося. Олексій не просто стояв серед натовпу, він ніби притягував до себе погляди своєю незвичною впевненістю і байдужістю до того, що про нього думають інші. Це було зовсім не схоже на Лілі, яка завжди дбала про свою репутацію і намагалася догодити всім навколо.
Вона ще трохи постояла, дивлячись на те, як Олексій розмовляє з охоронцем, потім раптово змахнув рукою і пройшов повз натовп, ніби нічого не сталося. Його впевнена хода і легка усмішка залишили слід у думках Лілі.
Вона навіть не помітила, як тієї миті щось змінилося всередині неї. Щось в Олексії пробудило в ній цікавість, яку вона раніше не відчувала. Вона намагалася пояснити собі, що це просто миттєва цікавість до чогось незвичного, до того, що абсолютно не вписується в її звичний світ. Але правда полягала в тому, що цей випадок залишив відбиток на її серці, і хоч вона сама ще не усвідомлювала цього, це була початкова крапля, що запустила лавину змін у її житті.
Лілі змусила себе відірватися від думок про Олексія і поспішила на свою лекцію. Вона сіла на своє звичне місце, але її думки були неспокійними. Вона намагалася зосередитися на лекції, але перед очима постійно з’являвся образ хлопця з зухвалою усмішкою. Це було початком чогось нового і незвіданого в її житті, хоча Лілі ще не розуміла, наскільки сильно цей випадок вплине на її майбутнє.
#953 в Сучасна проза
#4352 в Любовні романи
#977 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 28.10.2024