Університетська аудиторія була заповнена студентами, які жваво обговорювали останні новини і обмінювалися враженнями від пройдених лекцій. Серед цього галасливого натовпу виділялася одна особлива дівчина — Лілія, яку всі ніжно називали Лілі. Її завжди можна було помітити за першими рядами, де вона сиділа зі зосередженим виразом обличчя, уважно слухаючи викладачів і старанно занотовуючи кожне слово.
Лілі була улюбленицею викладачів і прикладом для своїх однокурсників. Її академічні досягнення вражали — вона незмінно отримувала найвищі бали, її наукові роботи ставили за приклад іншим студентам, а викладачі не раз зазначали, що з такою наполегливістю і талантом Лілії пророкують блискуче майбутнє.
Її життя було чітко сплановане: підйом рано вранці, сніданок, заняття в університеті, а після — бібліотека або підготовка до майбутніх лекцій. Вільного часу Лілі майже не залишалося, але вона ніколи не скаржилася. Вона щиро вірила, що її наполегливість і самодисципліна — ключ до успіху. Її батьки пишалися донькою, а друзі та однокурсники часто захоплювалися її самовіддачею, хоч іноді й жартували, що Лілі більше підходить роль робота, аніж людини.
Кожен день для Лілі був схожий на попередній, але її це цілком влаштовувало. Вона любила своє розмірене життя, де все йшло за планом. Проте десь у глибині душі вона відчувала легке бажання змін. Відчуття, що її життя трохи одноманітне, іноді відвідувало її думки, але Лілі швидко відкидала ці роздуми, переконуючи себе, що так правильно, що так має бути.
Серед студентів вона мала репутацію «відмінниці», і хоча іноді це звучало з легкою насмішкою, Лілі сприймала це як комплімент. Її друзі звикли до того, що якщо потрібно щось запитати чи дізнатися про навчання, то завжди можна звернутися до Лілі. Вона була не просто розумною, але й доброю — завжди готова допомогти.
Здавалося, що попереду на Лілі чекає лише успіх. Але доля мала свої плани. Вона ще не знала, що зовсім скоро її звичне життя кардинально зміниться і вона зіткнеться з випробуваннями, про які й не підозрювала.
Зараз же Лілі зосереджено дивилася на дошку, де викладач писав складні формули. Вона уважно слухала кожне слово, знову й знову підтверджуючи свою впевненість у тому, що знання — це її шлях до майбутнього. Але щось в її серці все-таки нашіптувало, що десь за межами цієї аудиторії на неї чекає щось інше, незвідане і, можливо, значно цікавіше.
#957 в Сучасна проза
#4290 в Любовні романи
#986 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 28.10.2024