Трансформація

Випадок зі зникненням астронавтів, вірніше, телепортерів, як ми любили їх називати в своєму вузькому колі, стався нещодавно, але він страшенно налякав всю нашу команду та персонал космічного агентства. У деяких колег очі на лоба полізли від здивування. А в кого вони б не полізли? Тут таке трапилося, що в мене самого серце впало. Ніколи не думав, що технічні недоліки заведуть нас так далеко. Ми не могли передбачити подібні події. Квантова фізика завжди вважалася трохи загадковою штукою, і вона досі приховує свої сюрпризи. Я б сказав, у цій історії виявилося щось містичне, щось, що виходило за межі наших уявлень про квантову механіку, елементарні частинки  і поведінку фотонів. Проте все за порядком.

Якщо не помиляюся, перші дослідження та експерименти з телепортацією почали проводити ще наприкінці далекого (ох, як важко собі уявити) ХХ сторіччя. Той самий перший експеримент виглядав майже невинним, він був успішно проведений групою фізиків під керівництвом австрійського вченого Антона Дайлінгера. Ця людина намагалася щось зробити з поляризаційним станом фотонів. Вчені довго «чаклували» з цією матерією і вуаля. Це сталося. Відбулося переміщення... так, лише на один метр. Начебто дрібниця, але це був великий крок у напрямку розвитку науки телепортінгу, як її потім назвали. Звичайно, переміщалися не самі частинки а їхній квантовий стан, яким успішно «заражалися» інші атоми в точці прибуття. Завдяки цим дослідженням ми увійшли в епоху квантових комп’ютерних технологій. Переміщати деякі властивості частинок – дорогого вартує. Якщо не помиляюся, квантова теорія поля вже тоді була трендом серед вчених, і вона зробила свою гарну справу, повернувши мізки в правильному напрямку. Дайлінгер знав, що робив. Він був одним з перших.

Згодом почався бум на подібні експерименти. З’являлися незалежні групи дослідників, які намагалися просунутися в цьому напрямку, проте значного успіху досягла група італійських фізиків під керівництвом Франческо де Віто. Вони виявилися першими, хто показали світу, що таке телепортінг з великої літери. Були успішно переміщені перші мікроорганізми на відстані один і два метри. Так, так, це були вже не фотони, а щось живе. Сутність експерименту полягала в тому, що кожен атом одноклітинної тварини піддавався детальному скануванню спеціальним транспортним променем, після чого об’єкт анігілювався та повністю відновлювався в іншому місці. Для свого часу це була революція без будь-яких перебільшень.

У 2086 році в журналі «Нейчер» вийшла їхня знаменита докладна стаття, яка описувала хід експерименту. Сказати, що більшість колег були в шоці – це нічого не сказати. Італійці стали зірками в науковій спільноті. Їм аплодував світ. Такі експерименти стали можливими лише в самому кінці ХХІ століття, оскільки саме в цей час на сцену вийшли надпотужні квантові комп’ютери, яким виявилося під силу обробляти божевільні, немислимі обсяги інформації. Обробка семи октильйонів елементарних частинок, з яких складається тіло живого організму, вимагала серйозніших потужностей, яких до цього ХХ століття не знало, але на той час вони вже з’явилися. Дуже швидко в такі експерименти керівництва різних країн почали вливати великі гроші, навіть окремі мільярдери, на кшталт, Берджеса, де Арно, Баррета та інших, зробили свій внесок, і незабаром це принесло свої результати. На мою думку, це було правильне рішення, ми б рано чи пізно все рівно до цього дійшли. Уся природа пов’язана з еволюцією способів обробки інформації, ми просто навчилися робити це краще.

У 2097 році вченим вдалося перемістити ПЕРШУ ТВАРИНУ, так, я не помилився, перший складний багатоклітинний організм із одного телепорту в інший. Це була лабораторна миша Лея. Все, що з нею трапилося, був справжній прорив, адже в голові Леї посилали один одному електрохімічні сигнали сімдесят один мільйон нейронів. Перемістити всю цю нейронну архітектуру з одного місця до іншого – грандіозна робота. На жаль, після експерименту вона відмовлялася щось їсти і невдовзі померла, проте це був успіх. Миша Лея була першим ссавцем, який зробив марш-кидок у нову реальність. Цей експеримент був багаторазово повторений. Щоправда, із сорока мишей близько п’ятнадцяти померли після телепортації. Ніхто не знав де помилка і що провокувало загибель мишей. Визначити помилку в обчисленнях квантових комп’ютерів – це те ще завдання. Іноді вирішення складних питань ми делегували штучному інтелекту, але й він, як виявляється, іноді помиляється. З іншого боку всього п’ятнадцять – це не так багато, у будь-яких винаходах є своя похибка, свої чортові недоліки, як і взагалі в природі. Взяти хоча б нещодавно створену вакцину «Вега», яка була покликана подолати чергову пандемію. Далеко не все з нею гаразд, є люди, яким вона не врятувала життя, але вона загалом справляється зі своїм завданням. Я хочу сказати, що незважаючи на бурчання наших критиків, вчені були задоволені результатом. Я їх розумію. Найголовніше: завдяки тому, що наші розумники навчилися телепортувати складні об’єкти, відкрилися шалені, підкреслюю, ШАЛЕНІ перспективи для вирішення численних транспортних питань. Ми стояли на порозі справжньої технічної революції, яка мала змінити все, буквально все в нашому суспільстві.

Вже в кінці першої половини ХХІІ століття телепорти почали встановлювати чи не в кожному місті. Численні торгові вантажі тепер було вигідніше відправляти саме таким чином, особливо якщо йшлося про переправку на інший материк, наприклад, з Лондону до Нью-Йорку. Китай став одним з лідерів у цьому питанні, обійшовши Америку, Францію та Великобританію. Але це в цьому немає нічого такого. Навіщо спрямовувати величезні вантажі на торгових суднах через весь океан, коли можна зробити набагато простіше? Головне, є гарантія, що товар не потоне в холодному океані, його не вкрадуть десь по дорозі. Все прибуде швидко, миттєво, а, головне, туди, куди треба. Потрібно лише вводити правильні дані. Усе інше зробить технологія. Про такі логістичні перспективи людство не могло і мріяти всі попередні століття. Коротше, використовувати телепорт виявилося дешевше, вигідніше і набагато зручніше. Це нагадує серфінг сайтів, де ми перестрибуємо з одного на інший і між стрибками лише мить. У ті часи навіть народилася фраза «дуже високі технології». Усі розуміли, куди треба вкладати гроші, бо це змінює наше життя.