Трансформація

Випадок зі зникненням астронавтів, вірніше, телепортерів, як ми іноді любили називати в своєму вузькому колі, стався зовсім недавно, але він страшенно налякав всю нашу лабораторію та персонал космічного агентства. У деяких колег очі на лоба полізли від здивування. Ніколи не думав, що технічні недоліки заведуть нас так далеко. Ми не могли передбачити подібні події, ніяк не могли. Я б сказав, у цій історії виявилося щось містичне, щось, що виходить за межі наших уявлень про квантову механіку та поведінку елементарних частинок. Проте все за порядком. Хочу розпочати з самого початку.

Якщо не помиляюся, перші дослідження та експерименти з телепортацією почали проводити ще наприкінці далекого ХХ століття. Той самий перший експеримент виглядав майже невинним, він був успішно здійснений групою фізиків під керівництвом австрійського вченого Антона Дайлінгера. Цей хлопець намагався щось зробити із поляризаційним станом фотонів. Відбулося переміщення лише на один метр. Начебто дрібниця, але це був великий крок у напрямку розвитку науки телепортінгу. Звичайно, переміщалися не самі частинки а їхній квантовий стан, яким успішно «заражалися» інші атоми в точці прибуття. Завдяки цим дослідженням ми увійшли в епоху квантових комп’ютерних технологій. Переміщати деякі властивості частинок – дорогого варте. Згодом почався бум на подібні експерименти. З’являлися незалежні групи дослідників, які намагалися просунутися в цьому напрямку, проте значного успіху досягла група італійських фізиків під керівництвом Франческо де Ріміні. Вони виявилися першими, хто показали світу, що таке справжній телепортінг. Були успішно переміщені перші мікроорганізми на відстань один метр. Суть його зводилася до того, що кожен атом одноклітинної тварини піддавався детальному скануванню спеціальним транспортним променем, після чого об’єкт анігілювався та повністю відновлювався в іншому місці.

У 2056 році в журналі Nature вийшла їхня докладна стаття, яка описувала хід експерименту. То справжній прорив. Італійці стали зірками в науковій спільноті. Їм аплодував світ. Такі експерименти стали можливими лише в середині ХХІ століття, оскільки саме в цей час з’явилися надпотужні квантові комп’ютери, яким виявилося під силу обробляти божевільні обсяги інформації. Обробка семи октильйонів елементарних частинок, з яких складається тіло живого організму, вимагала серйозніших потужностей, яких до цього ХХ століття не знало, але на той час вони вже з’явилися. Дуже швидко в такі експерименти керівництва різних країн почали вливати великі гроші, навіть окремі мільярдери зробили свій внесок, і незабаром це принесло свої результати.

У 2077 році вченим вдалося перемістити першу тварину, перший складний багатоклітинний організм із одного телепорту в інший; це була лабораторна миша Лея. Все, що з нею трапилося, був справжній прорив, адже в голові Леї посилали електрохімічні сигнали один одному сімдесят один мільйон нейронів. Перемістити всю цю нейронну архітектуру з одного місця до іншого – грандіозна робота. На жаль, після експерименту вона відмовлялася щось їсти і невдовзі померла, проте це був успіх. Миша Лея була першим ссавцем, який зробив марш-кидок у нову реальність. Цей експеримент був багаторазово повторений. Щоправда, із сорока мишей близько п’ятнадцяти померли після телепортації. Ніхто не знав де помилка і що провокувало загибель мишей. Визначити помилку в обчисленнях квантових комп’ютерів – це те ще завдання. Іноді вирішення складних питань ми делегували штучному інтелекту, але й він, як виявляється, іноді помиляється. З іншого боку всього п’ятнадцять – це не так багато, у будь-яких винаходах є своя похибка, свої чортові недоліки. Взяти хоча б нещодавно створену вакцину Vega, яка була покликана подолати чергову пандемію. Далеко не все з нею благополучно, є люди, яким вона не врятувала життя, але вона загалом справляється зі своїм завданням. Я хочу сказати, що незважаючи на бурчання наших критиків, вчені були задоволені результатом. Але найголовніше: завдяки тому, що наші розумники навчилися телепортувати складні об’єкти, відкрилися шалені перспективи для вирішення численних транспортних питань. Ми стояли на порозі справжньої технічної революції, яка мала змінити все, буквально все в нашому суспільстві.

Починаючи з кінця ХХІ століття телепорти почали встановлювати чи не в кожному місті. Численні торгові вантажі тепер було вигідніше відправляти саме таким чином, особливо якщо йшлося про переправку на інший материк. Навіщо спрямовувати величезні вантажі на торгових суднах через весь океан, коли можна зробити набагато простіше? Головне, є гарантія, що товар не потоне в холодному океані, його не вкрадуть десь по дорозі. Все прибуде швидко, миттєво, а, головне, туди, куди треба. Про такі логістичні перспективи людство не могло і мріяти всі попередні століття. Коротше, використовувати телепорт виявилося дешевшим, вигіднішим і набагато зручнішим. Це нагадує серфінг сайтів, де ми перестрибуємо з одного на інший і між стрибками лише мить.

– Кларк, друже, відправ мені чашку кави туди, в мій телепорт, як завжди, – телефонував мені Адам з сусідньої лабораторії.

– Немає, проблем, – відповідав я, – буквально три хвилини.

– Я вже засікаю час.

Я відчував нетерпіння свого колеги кожною клітиную свого тіла. Мене це підбадьорювало.

– Три хвилини, навіть менше, – посміхався я.

– Ого, у мене вже з’явилося.

Ми розважалися таким чином, переправляючи один одному то пончики, то каву, то різні солодощі. Треба сказати, їжа з телепорту не втрачала своїх смакових якостей. Більше того, кава була такою ж гарячою і ароматною, якою ми її і відправляли в телепорт. Принаймні, моєму напарнику Адаму така кава припала до смаку. Одним словом, тестування нових поколінь телепортів проходило весело та жваво.