Розділ 2. Син у тілі. Втілення з любові та покори

> «І Слово стало тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди...» (Ів. 1:14)

У визначений час Син Божий, Який існував ще до світу, народився як Людина. Не переставши бути Богом, Він прийняв на Себе повноту людської природи — не половину, не подобу, а справжню плоть, душу, розум, волю і слабкість.

Він не з’явився раптом — Він народився немовлям у тілі Діви Марії, зростаючи, відчуваючи біль, втому, спокуси, голод, спрагу, страх. Але не згрішив. Бо Він — чистий, без гріха, але в усьому подібний до нас, найкращій з людей бо від Духа Святого.

Він зробив це добровільно

> «Себе самого Він упокорив, бувши слухняним аж до смерті, і то смерті хресної...» (Фил. 2:8)

Христос не змушений був іти на Хрест. Він з любові до Отця і до нас добровільно прийняв страждання, зневагу, біль і смерть.

Його покора була досконалою: Він довірився Отцю повністю, навіть тоді, коли Його зрадили, коли бився в поті кровавому в Гетсиманії, коли мовчки терпів несправедливий суд, коли ніс хрест і помирав.

Покора — це не слабкість, а сила

Учні не розуміли, як Такий могутній Месія може дозволити Себе вбити? Вони боялися питати. Бо очікували Переможця, Царя, що поставить Рим на коліна.

Але Божий план був інший: перемога через поразку, сила через покору, слава через приниження. Син не боровся за Себе — Він боровся за нас, і тому мовчав. Його любов була сильнішою за смерть.

На хресті — приклад щирого каяття

«Отче, прости їм, бо не знають, що чинять...» (Лук. 23:34)

На хресті Христос не тільки прощає — Він показує приклад справжнього жалю. У Ньому — жалоба за станом людства, за зіпсуттям, за болем гріха, що роз’їдає Божий образ у людині.

Він не розкаювався за власний вчинок, бо не мав гріха, але розкаювався перед Отцем за людство, яке Його вбивало, — бо Він прийняв вину людства на Себе. Тому що Він сказав: (Буття 6:5) 5 І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно; 6 і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму. 7 І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх. І Господь Батько запропонував Синові довести своє каяття бо у Нього все повинно бути довершено. І ось доказ, що Батько і Його воля: ( 1 цар 16:29) 29 і не скаже неправди і не розкається Вірний Ізраїлів; бо не людина Він, щоб розкаятися Йому. Тому розкаявся Господь Син за всіх людей від Адама і Єви до цього дня, і не сказав неправди. А що це воля Господа Батька теж підтверджено: ( Матф. 26:39) 39 І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. І іншого не мало бути бо Господь Святий, тобто не помиляється теж.

                                 Найкращий серед людей Ісус Христос, бо від Духа Святого

Ісус Христос не просто людина — Він народжений від Духа Святого, без гріха, без зіпсування, чистий із самого початку. Він — найкращий із людей, бо в Ньому не було лукавства, самолюбства чи гордості.

Був Соломон — найбільший мудрець, якого не було ні до нього, ні після нього. Але його багатство і слава, 666 талантів золота в рік, привели до падіння. І саме це число пізніше стало символом зіпсуття — знаком звіра, як нагадування, що людська мудрість і слава не рятують від гріха.

> «Бо легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже» (Марк 10:25)

Але Христос не впав. Бо Він не шукав слави, багатства чи сили. Його шлях — це шлях послуху, смирення і жертовної любові. І саме тому тільки Він міг бути нашим Спасителем.