Розділ 1. Передвічне буття Сина

Мета:

Пояснити людям, що Христос — не вигадка, не філософія і не "з'явився на Різдво", а живий, вічний Бог, Який ще до створення світу мав план любові, покори й спасіння.

Вступ до трактату "Син Божий з вічності до Христа"

> Бог є Дух. Він незбагненний, невидимий, вічний і всемогутній. Але людство, створене з любові, не змогло встояти перед гріхом. І тоді Бог, знаючи все наперед, ще до створення світу, в Собі Самому народив Сина — щоб через Нього навести порядок у Всесвіті, врятувати творіння, і відновити справедливість не силою, а любов’ю та покорою.

> Син Божий не став Сином лише в момент втілення — Він був від початку, розмовляв з Авраамом, боровся з Яковом, провадив народ через пустелю. Але найбільше Своє діло Він звершив, коли став Людиною — не половина-Бог і половина-людина, а 100% Бог і 100% Людина, як Батько, але в покорі — і менший значно за Батька.

> У цьому трактаті розглянуто Божественну місію Сина, Його вічну присутність, жертовну покору Отцеві, та глибоке розкаяння на хресті — не за Свій гріх, а за гріх людства, яке Він Сам і створив.

> Я не шукаю слави людської. Я не вигадую вчення. Я не філософ. Я тільки намагаюся зрозуміти Бога так, як Він відкрив Себе в канонічному тексті — просто, прямо, і чесно.

Розділ 1. Передвічне буття Сина

> «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. 2 Воно було споконвіку в Бога. 3 Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.» (Євангеліє від Івана 1:1–3)

Син Божий — не створіння і не пізніша думка Бога. Він — Слово, яке було від початку, у Бога і Богом було. Він не з’явився у Вифлеємі — там Він лише втілився. Насправді, Він був завжди — ще до створення часу, простору і матерії, які є лише одиницями виміру Божої присутності. І цьому є підтвердження в Біблії: Сила Божа

З багатьох місць Біблії видно, що Дух Божий і Його сила це одне й те саме.

При творенні всесвіту: « Дух Божий гасав над водою. І сказав Бог, хай буде світло. І стало світло » (Бут.1,2,3).

Божий Дух був тією силою, якою було створено все – світло, наприклад. « Від Духа Його – пишнота неба; рука Його утворила швидкого скорпіона » (Йов 26,13). « Словом Господа створені небеса, і Духом уст Його – все їхнє воїнство » (Пс.32,6). З чого видно, що про Духа Божого говориться, як про:

Його дихання;

Його слово;

Його рука.

Виходить, що Дух Божий – це те, чим Бог всього досягає, тобто. сила Його. Так віруючі, народжені від «хотіння», або волі Бога, це ті, хто відроджений Його Духом (Ів.3,3-5). Тобто. Його воля сповнюється Його Духом.

Коли йдеться про створення всього, що існує в природі, то ми читаємо: « Пошлеш Дух Твій – творяться, і Ти оновлюєш обличчя землі » (Пс.103,30). Тим самим Духом/силою існує все створене Ним. Легко уявити собі, як усе це життя, зупиниться, якщо воно не підтримуватиметься Духом Божим. Йову, якому своє життя стало майже нестерпним, про це нагадав інший пророк, « Якби Він (Бог) звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе Дух її та дихання її, - раптом загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох » (Іов 34,14-15). 

Світ був створений не просто Богом-Батьком, а через Сина — через Слово. Святий Дух оберігав і оживляв творіння, а Син втілював задум Отця. У цьому — єдність Трійці: Отець задумує, Син виконує, Дух наповнює.

Син у Старому Заповіті

> «Авраам, батько ваш, тішився, щоб побачити день Мій… Перш ніж був Авраам — Я є!» (Ів. 8:56, 58)

Син Божий діяв у світі ще задовго до народження в тілі:

З Авраамом Він розмовляв у вигляді трьох Мужів біля Мамре (Бут. 18), один з Яких названий Господом.

З Яковом боровся аж до світанку (Бут. 32), і Яків сказав: «Я бачив Бога лицем до лиця...»

Мойсею сказав з палаючого куща: «Я Є Сущий» каже Господь Батько — ті ж слова, що Христос скаже в Євангелії.

Навіщо Син існував ще до втілення?

Тому що ще до створення людини Бог знав, що її доведеться спасати. І Спаситель мав бути не просто пророком чи ангелом, а Самим Богом у тілі, Який зрозуміє, понесе і переможе гріх людства. І зауважте собі не передбачив а знав, тому що тільки Він одноосібно володіє майбутнім і дає його тому, кому має бажання, тільки по необхідності.

Син — це мост між Божеством і творінням. Він був у Бозі завжди, але у визначений момент часу вийшов від Отця, щоби виконати те, що може лише Син: спасти не силою, а жертовною любов’ю.

> Господь Батько — це початок і кінець Всесвіту, бо Всесвіт просякнутий Його Духом. Усе в Ньому, і Він — понад усім. І Син, і Дух Святий — не рівні Йому за величчю, а народжені в Ньому, як частини Його ж природи, щоби виконати Його волю, створити лад і порядок у Всесвіті, згідно Його задуму.