Традиція
3
Погано освітленим провулком біжить чоловік і волає від жаху. Та ніхто не чує того крику. Бо гарбузова голова не має язика. Кров стікає на його сорочку. Та всі думають, що то такий вдалий грим. Чоловік вибігає на переповнену людьми освітлену вулицю. Люди неохоче розступаються перед ним. А він не бачить ні їх, ні куди бігти. Бо очі його не мають зіниць. Чоловік біжить наосліп і падає. Поволі підводиться, повзе, намацує ліхтарний стовп і знесилено сідає під ним. А люди бачать — хильнув зайвого. Він бахкає гарбузовою головою об стовп, намагаючись звільнитись, та вона тримається міцно. Гірко плаче, та сльози не ллються з вирізаних очиць. Люди проходять повз, сміються і горланять, курять травку. Один темношкірий веселун, пропахнутий марихуаною, схиляється до нього, випускає хмару диму прямо в його гарбузове лице, стукає зігнутим пальцем по гарбузовій його голові.
— Привіт, Джеку! Зробімо селфі!
Та чоловік не чує його, бо в його гарбузовій голові немає вух…
29.10.2024
#1343 в Фентезі
#331 в Міське фентезі
Відредаговано: 05.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
