Глава 13

- Лікарю, що скажете? - спитала Рута, як тільки той зайшов в палату Карла, де вона весь цей час (не зважаючи на всі намагання Карла її заспокоїти) нервово ходила по колу

- Що все не так погано. Звісно, ми ще проведемо додаткові тести і обстеження, але мені картина подобається. Основна травма хребта зцілюється правильно. Життю Карла нічого не загрожує,- роздивляючись щось в своєму планшеті, проговорив вже сивочолий лікар в товстих окулярах

- Дякую, лікарю,- кивнув Карл, впіймав дівчину за руку і проговорив їй з посмішкою,- Ну от бачиш, все добре, ти нічого мені не зламала

- Ви про що? - нахмурився лікар, ще раз дивлячись в планшет

- У нас був секс,- буркнула Рута

- Судячи з цього, ви були обережні і те, що вам взагалі це вдалося теж гарний знак, але все ж поки що краще без зайвих різких рухів. Я покличу медсестру, вона відвезе вас для наступних тестів і забору аналізів

- Добре, дякую,- кивнув Карл і коли лікар вийшов, звернувся до Рути,- квіточко?

- Вибач, я... втрачаю голову,- буркнула та, наблизилась і ніжно поцілувала,- буду намагатися тримати себе в руках

- Лікар підтвердив, що все добре,- нагадав Карл,- видихай

- Я надто боюся

- То це тобі сниться?

- Та будівля і... так

- Я з тобою,- проговорив Карл, охопивши її обличчя,- з тобою, кохана

Рута видихнула і ніжно поцілувала його долонь, а потім склонилась і поцілувала вже губи

- Так, молодята, час на процедури!

- А чому ми думаємо, що це ранари? - раптом спитала Рута, коли Карл повернувся після чергового обстеження, тепер вже у невролога

- Бо мене знайшли біля... - розгублено почав він і на видиху закінчив,- Дюк сказав,- Рута кивнула, а потім поставила наступне питання

- А кому ще це може бути вигідно?

- Нащадки колишніх Владик, але вони так і не з'явились,- під’їхавши до неї, припустив  Карл

- Бо Монті повернувся

- Без Аде. Ти хочеш знайти Аде? - здогадався він

- Так. Пам'ятаєш звідки вони то фото надіслали?

- Пам'ятаю. Але сили, що мене тоді втягнули?..

- Якщо ти не проти, я попрошу Кея або Аврору

- Хто це?

- Кейстут - він покровитель тілесної краси і... друг мами з Наві, а Аврора - мати Зорани, вона нам теж допомагала.

- З Кейстутом може Горан зв'язатися, щоб не напряму. В тебе зв'язок з ним залишився?

- Так, піду тоді з Гораном зв'яжуся,- кивнула сама собі Рута і вже зробила шаг до виходу з палати

- Руто, чекай. Чому ти почала сумніватися щодо ранарів? - Карл знову перехопив її руку

- Мізки почали працювати,- посміхнулась дівчина, а потім вже серйозіше проговорила,- бо всі кажуть, що це вони, а мама казала мислити нестандартно, особливо, коли всі довкола кажуть одне і те саме

- Але це дійсно можуть бути вони

- І ми знайдемо цьому докази

- Але заходячи з іншого боку,- нарешті зрозумів Карл і Рута кивнула, швидко поцілувала і вийшла з палати

- Пане, ми бачимо, що ви стали на ноги. Це гарний знак,- почав вже наступний лікар, точніше лікарка, дуже серйозна, без тіні посмішки, з енергетикою, що змушувала сидіти з рівною спиною і дихати лише за дозволом. - Але, на жаль, тести та неврологічне обстеження  викликають занепокоєння,- договорила лікарка і Рута дійсно припинила дихати, стиснувши кулаки, які одразу накрила долонь Карла. - Ми фіксуємо стійку зміну у передачі імпульсів по нервах, які контролюють вашу стопу. Наразі я не можу сказати, чи зможете ви ходити, як раніше. Ймовірність того, що це пошкодження стане постійним - дуже висока

- Що... - сипло почала Рута, кашлянула і беспомічно кинула погляд на Карла, той стиснув її кулаки і спитав у лікарки

- Що можна зробити?

- Я вже виписала вам направлення до реабілітолога, візьмете у медсестри. Тільки інтенсивна реабілітація визначить, наскільки ваш мозок зможе компенсувати це. Чим раніше ви почнете, тим краще,- проговорила лікарка і просто вийшла з палати

- Руто, дихай! - стиснув сильніше кулаки дівчини, наказав він

- Дихаю,- видихнула та і повернулася до нього. Карл буквально побачив той момент, коли вона взяла під контроль своє хвилювання і паніку. - Реабілітаційний центр є в іншому місті і...

- В тебе там є клієнт? - посміхнувся Карл

- Мій клієнт рекомендував саме його,- пирхнула Рута, майже показуючи йому язика

- То поїдемо до нього

- Так,- видихнула вона, а потім заглянула йому в очі. - Ти як?

- Вони не сказали, що я не зможу ходити,- смикнув плечима Карл

- Кульгати,- кивнула Рута

- Після цієї штуки і повної... - він обірвав сам себе, видихнув і чесно мотнув головою,- не знаю