Глава 9

- Ти як? - Алек стурбовано вдивлявся в зблідлого друга

- Нормально. Ти певен, що його там немає? - кивнув на завал, який зараз розбирали з півсотні мешканців, спитав Дюк

- Певен. Там взагалі нікого немає... живого,- уточнив Ал і він шумно зітхнув

- Як Корі?

- Їх уже стабілізували, але... я гадки не маю, як я їй про це все розповім, - видихнув друг, а тоді, насупившись, глянув убік. - А ці що тут роблять?

- Хто? - намагаючись роздивитися, спитав Дюк.

- Замінники, - буркнув Алек. - Нові золотоплічники.

- Ранари вже відновили наш відділ?

- Мгм. Судячи з веретена на їхніх лацканах, - кивнув Ал, явно невдоволений, маючи на увазі золоте веретено - знак, що вирізняв їхній підрозділ серед інших ранарів. - З тобою точно все добре?

- Жити буду,- відмахнувся Дюк і ледве стримав зойк від болю, здається, руку він все ж пошкодив...

- Ладно, піду з ними поспілкуюся,- зітхнув Алек, який не помітив поранення друга (воно і не дивно, коли вагітна дружина в лікарні, а її друг...)

- Що тут?..

- Магуро,- Дюк впізнав її голос і підійшов ближче, ледве не впавши, перецепившись через щось, чого він не помітив

- Коваче... твоя рука,- тихо видихнула Магура, побачивши розірвану куртку і цівку крові, що стікала до пальців

- Подряпина,- відмахнувся той

- А Рута?.. Я її не...

- З нею все добре, я передав її лікарям на всяк випадок

- Що тут сталося? - розгублено і нажахано спитала Маг, все роздивляючись руїни

- Кажуть, що вибух газу на кухні,- видихнув Дюк

- Я мала бути тут... Я мала... - захлинаючись страхом, шепотіла Магура. Її руки й плечі почали тремтіти, а повітря навколо тріскотіло, мов від блискавок.

- Маг! Магура! Ти не винна! Маг, подивись на мене! - Дюк здоровою рукою схопив її за підборіддя і змусив глянути в очі. - З Рутою все добре. Ти ні в чому не винна. Ти. Не. Винна. Почула? Магуро, почула?!

- Ти без лінз,- раптом видихнула та

- Що?.. - Дюк розгублено моргнув, видихнув, опустив руку і кивнув на руїни. - Так, окуляри десь там

- А Карл?.. Він з Рутою?

- Ні, він тримав будівлю, коли ми йшли. Рута бачила, що його затягнуло назад... перед тим, як будівля рухнула

- Що?..

- Не знаю,- втомлено мотнув головою Дюк,- але там живих немає

- Ти думаєш, що він?..

- Не знаю. Рута втратила свідомість, я передав її лікарям

- Може це і на краще,- видихнула Магура, оглядаючи руїни, і він бачив, що паніка знову починає вислизати з-під її контроля

- Маг, а де ти була? - обережно спитав Дюк

Зітхнув, вона просто простягнула йому свій телефон

- Це Розпорядник, це те, що...

- Замовлення розподіляє,- кивнув Дюк. - Я думав, що ти у відпустці

- Взяла паузу в замовленнях і всіх про це повідомила

- То він причетний?

- Це комп’ютер, штучний інтелект, його вже перевіряють. А звідки ти тут? - перебрав плечима, спитала вона

- Цікаво стало що це в них за обідня традиція така. Рута розповідала,- смикнув плечем Дюк і Магура здивовано підняла брову. - Як ти зрозуміла, що я?.. - різко змінив він тему, вказуючи на свої очі

- Лінзи ховають зелений відтінок,- на видиху відповіла та, потираючи шию

- Що ховають?..

- В тебе очі мають зелений відтінок, як і в Рути... Його видно, коли ви... нервуєте... Вибач, я піду до неї,- знову мотнула головою вона і почала вже йти

- Маг,- Дюк перехопив її руку,- забери Руту звідси,- тихо наказав він

- Мамо! - крикнула Рута, як тільки Маг зайшла в її палату.- Мамо, я бачила! Я бачила...

- Сонечко,- співчутливо проговорила Магура, видихаючи з полегшенням. В порівнянні з іншими, що заповнили цю лікарню, її донька була ціла і неушкоджена, фізично, але її дуже непокоїла присутність майже в кожній палаті ось цих істот у формі ранарів. Звідки вони тут? Чому? Хто їх викликав?.. Так, Дюк правий, треба забрати малу звідси. Зітхнувши, Маг присіла поруч з донькою,- сонечко, я розумію,- проговорила вона і Рута побачила, як мама підняла руку до грудини, сховавши її від інших в кімнаті за халатом, і стиснула долонь в кулак

- Я бачила, як він... він!!! - крикнула Рута, падаючи матері в обійми і заливаючись слізьми

- Я забираю доньку. Їй нема чого тут робити,- обіймаючи Руту, холодно проговорила Магура цим... ранарам

- Але вона дружина Владики і має залишатися тут! - заявив один з них і Маг ледве стримала блискавки

- Вони лише обручилися! Моя донька немає жодного відношення до цього світу! Я її забираю. Ходімо, мала