Глава 8

- Карле! - Рута мало не впала, побачивши його в своєму ательє, ніби він матеріалізувався з її не дуже скромних думок

- Привіт, квіточко,- посміхнувся той, сидячи за її робочим столом

- Ти що тут?.. - нахмурилась вона і скинула рулони тканини на диван

- Втік, а ти двері не зачиняєш!

- Втік?

- Мгм,- кивнув Карл, а потім витягнув малюнок зі стопки паперів перед собою і продемонстрував їй. Рута одразу ж зашарілась. - Як?

- Олівцем,- гмикнула вона, ховаючи обличчя від нього, ніби поправляючи рулони тканини на дивані

- Судячи з дати на малюнку, ти зробила його коли я прийшов за тобою і... Ти мене ще тоді ось так не бачила

- Гарна уява,- знову гмикнула Рута, картаючи себе за те, що не сховала цей малюнок... до інших

- То ось для чого ти змушувала мене роздягатися!

- Це було менш ризиковано

- Чим що?..

- Мірки,- гмикнула Рута і знову відвернулась, бо її обличчя просто палало від цих зізнань. Знав би він чого їй вартували ті легкі доторки під час примірок, коли насправді їй хотілося...

- Можна я заберу його собі? - спитав раптом дуже близько Карл і його долоні м'яко стиснули її плечі

- Ти ж себе в дзеркалі бачиш,- прикрив очі, відповіла вона, а він опустив руки, обіймаючи її

- Я не верчусь перед дзеркалом без одягу,- прошепотів Карл, цілуючи її волосся. Рута видихнула і як тоді зробила шаг назад, притискаючись до нього. - Багато в тебе таких малюнків?

- Так,- видихнула вона, обійняла його руки і притиснулась носом до рукава, вдихаючи його запах

- Так? - посміхнувся Карл

- За п'ять років багато... - почала говорити Рута і він розвернув її обличчям до себе,- накопичується...

- Що?

- Накопи...чилось? - перепитала вона, поки його руки ковзнули її тілом до шиї,- не можу згадати як правильно,- пробурмотіла Рута, піднімаючи обличчя до нього

- Я скучив,- видихнув Карл і погладив великими пальцями її щоки

- А в мене з'явилось ще з десяток малюнків

- Що? - спитав він і відсторонився, певно від здивування

- Я тепер знаю що малюю,- посміхнулась Рута і... Нарешті! Нарешті він її поцілував! Щасливо видихнув, вона шагнула ближче, чіпляючись за його талію. - Ці вечори роблять тільки гірше

- Ти про що? - видихнув той, притягуючи її ще ближче

- Мені тебе мало,- тихо зізналась Рута, а він чомусь відсторонився і опустив руки. - Я... не мала цього говорити,- видихнула вона, ховаючи обличчя в нього на плечі, от тільки наступної миті Рута опинилась притиснутою до його тіла так міцно, що відчувала як шалено б'ється його серце

- Квіточко...

- Ти зараз зламаєш свою квіточку,- пробурмотіла вона, аби сховати захоплення від цієї його реакції, а він ще й зарився обличчям в її волосся. Рута ковзнула долонями по його спині, до шиї, потилиці, притиснулась щокою до нього і щасливо видихнула

- Мені тебе теж не вистачає,- проговорив нарешті Карл і... підхопив її на руки

- Що ти?..

- Скільки в тебе часу? - вже на тому самому своєму дивані, спитав він і опустив Руту на свої стегна

- А в тебе? Це ж ти втік до мене

- До тебе,- повторив Карл, відкидаючи волосся з її шиї і... Рута його поцілувала... Почала цілувати і... світло знову вимкнулось. В обох

- Маршрут готовий,- під час чергової вечері (на цей раз в домі Рути) проговорила Магура,- тож підлаштовуйте свої плани і можете вирушати

- Даси глянути?

- Звісно, - кивнула Маг і додала з посмішкою,- в день відправлення

- Я в принципі можу і післязавтра, а ти? - проговорив раптом Карл

- Та в принципі... - розгублено смикнула плечима Рута,- ні,- винувато видихнула вона,- в мене замовлення одне треба...

- Тоді підемо, коли звільнишся,- посміхнувся їй Карл

- Як так? - спитав Дюк. - Я розумію, що Південні землі, не Полотно, але Луцій і Влад з Еобатом сидять в цій своїй Фортеці інколи днями, а ти?..

- Краще планую? - посміхнувся Карл. - До речі, Монті з Аде передали нову порцію фотографій,- змінив він тему і всі її підтримали

Після вечері Карл залишився, ніби допомогти прибрати. Магура лише посміхнулась і, обійнявши доньку, пішла разом з Дюком

- Карле, я ж знаю скільки ти працюєш,- все ж не витримала Рута,- ти дійсно можеш?.. - він знову посміхнувся і обійняв її

- Можу

- Не те, щоб я була проти, але як? - Рута одразу обвила його талію

- Корі і Алек. Вони тут і...

- А тобі це не зашкодить? Тобто... ти ж її намісник і... - хмуро і з явною турботою почала дівчина. Карл видихнув, прибрав руки і трохи розгублено сів на найближчий стілець