Глава 2

Корі обожнювала свій дім. За ці роки мандрів не було і дня, щоб вона подумала погане про нього, бо він був її і її родини, от тільки... Вода! Чому тут немає водогону?! Видихнув, Корі вийшла з дому, аби набрати води і вдалині побачила серію потужних блискавиць, що намагались розірвати межу світів. Електрична буря. Знову. Якось забагато їх стало останнім часом, вони от тільки від іншої сюди втекли

- Трясця! Звідки тут це?! - видихнула вона, намагаючись визначити чи встигне повернутись до дому, але блискавки наближались занадто швидко і все не зупинялись. - Ладно,- буркнула Корі, різко розкрила долонь - блискавиці на мить розсіялись і прямо перед собою та помітила фігуру з білосніжними крилами. - Магуро?! - ахнула вона і раптом... все навколо заполонило яскраве біле світло, а вуха заглушив характерний тріск блискавок.

Корі інстинктивно впала на землю і встигла помітити рух крил, які тепер опинились над нею, захищаючи, поки довкола продовжувала вирувати буря з блискавицями.

 А потім, блискавки раптово припинились, крила зникли і... Навколо все було вкрите попелом і курявою від нього. Все. І жіноча фігура поруч з Корі, і дім, в якому залишався Алек з Ночнаром. - Ні.... "Amate?.."

- "Все добре, Пташко",- почула вона відповідь, видихнула з полегшенням, а потім... вимушена була дуже швидко відповзати за кущик, який чудом вцелів поруч. - Корі?! - Ал вже встиг приблизитись разом із песиком

- Тут,- видихнула та і погладила Ночнара, що з тривогою крутився у її ніг

- Все добре? - хмуро спитав Алек, роздивляючись дружину і безсвідому жінку поруч

- Так,- видихнула Корі, поки він допомагав їй піднятись, - вона мене врятувала, собою закрила, а я... злякалась... сильно. Певно тому і... Оххх... - видихнула вона, роздивляючись залишки дому. - Як думаєш, встигнеш відновити до повернення дітей? Трясця! В них ще скорочений день... То встигнеш чи викликаємо охоронців-наставників?..

- Навряд чи встигну. Та і ми з тобою йдемо до лікаря, тож зробимо їм сюрприз і заберемо разом

- Та все зі мною добре, то я злякалась і...

- До лікаря! Ти вже тиждень мені голову морочиш! То їжа спортилась лише в тебе, то так лякаєшся! - припечатав Алек, а потім глянув на нерухому Магуру і хмуро додав,- заодно і гостю нашу лікарю покажемо...

- Алеку, привіт! Не знаєш, раптом, чого Лу не відповідає? - хмуро спитав Дюк, почувши по той бік слухавки голос друга

- Привіт. На лекції певно чи ще десь,- трохи розгублено відповів той

- Стоп. А ти як відповів? Ви десь поруч? - і дійсно, останні роки Алек з дружиною і дітьми постійно подорожував десь на кордоні світів, де зв’язок був майже відсутнім

- Так,- розсміявся той,- ми у Вирії. Я, поки що

- А Корі, діти?

- Корі з дітьми у Південних, а я у вигнанні, так би мовити

- Ти мене лякаєш, друже,- зауважив Дюк і той знову розсміявся

- Підеш наставником?

- Я у відпустці... - автоматом буркнув той. - Чекай, що? У твоїх дітей ж є...

- Мгм, у старших,- загадково так проговорив Алек

- Ми так давно не спілкувались, що в тебе з'явились ще?! - пожартував Дюк, бо вони дійсно дуже рідко спілкуються останнім часом

- Так, майже, Корі вагітна. Лікарі кажуть близнюки,- видихнув Алек і навіть через телефонний зв’язок Дюк уловив легку паніку і захоплення в його голосі

- Ого! Вітаю, друже! Це тому ти у вигнанні? Пам'ятаю, як Корі бурчала, що спить весь час...

- А коли не спить, її нудить,- видихнув, закінчив той

- Зараз так само?

- Угу, і мені сказали, що як в неї з'явиться ще хоча б один симптом, то мене...

- Співчуваю,- сміючись, відповів Дюк,- так звари їй зілля яке. Раптом цього разу подіє... а, тому ти у Вирії?

- І через це теж, а взагалі я гостю нашу шукаю, тому і у вигнанні. Корі сказала, що поки не знайду Магуру, щоб до неї навіть не наближався,- видихнув Алек

- Магуру?.. - розгублено перепитав Дюк і його серце пропустило декілька ударів. Магура... Він майже двадцять років нічого про неї не чув і йому здавалось навіть, що вже і забув про неї, але потім, 5 років тому, вона раптом з’явилась біля Фортеці брата Корі і врятувала їх всіх, знову залізши в його думки

- Так, ми потрапили в електричний шторм, Корі якраз ззовні була і якби не Магура...  вона без свідомості була і ми її сюди, у Вирій, забрали, а поки були у свого лікаря, вона зникла

-  Я тебе врятую. Йди вари зілля і топай до дружини. Магура в мене

За три години до цього дзвінка

Дюк чесно не розумів нащо він взяв ту відпустку! Ніколи не брав, а ось тут раптом взяв і нащо?!

Світами подорожував

З новинками техніки ознайомився

На майстер класи якісь незрозумілі ходив

Він навіть на вистави ходив!

Залишились тільки вони - бари, в які Дюк не заходив вже... давно.