Глава 1

"Рута тут"- з'явилось на екрані перед Владикою Південних світів (тіньових світів, тіні і мешканці яких дбають, як і про людей, так і про природу та і взагалі добробут оригінальних світів) попередження від секретаря. Карл одразу ж випростався, поправив одяг і тихо розсміявся від цієї своєї реакції на це повідомлення. Повідомлення про Руту...

Як же йому подобається ця дівчина...

Він майже не пам'ятав їхню першу зустріч. Її представили йому на перших зборах з місцевими, коли вони тільки прибули сюди зі свого світу. Нове місце, нові сили, обов'язки... все те, чого він не хотів! Він взагалі планував залишитись в своєму світі і загинути разом з ним, приєднатися, нарешті, до своєї родини і жінки, яку кохав все своє життя, але... Але сталася Корі. Вона випадково опинилась в його світі і врятувала їх всіх, стала його найкращою подругою і так, він ризикнув і погодився все ж залишити свій світ. Він взагалі не мав уявлення про своє майбутнє, ніяк його не уявляв і... Корі все вирішила за нього, зробивши Владикою цього світу замість себе. Владикою світу, якого він взагалі не знав! Владикою тіньового світу, про управління яким він знав ду-уже мало, бо завжди лише крадькома спостерігав за своїм названим батьком - Владикою Полотна. Карл тоді був настільки ошелешений і розгублений, що взагалі нікого не запам'ятав.

Але він пам'ятав їхній перший дотик.

Випадковість.

Під час загального обіду вони сиділи поруч (всі інші місця були зайняті, тож він сів поруч із нею, демократична традиція минулих Владик, яку він чомусь свято дотримувався), сідаючи він зачепив її плече, а ставлячи тацю з їжею, ще й зачепив долонь і... і вона не відсунула руку, а Карл вперше її побачив, саме побачив її, Руту, а не чергову мешканку тіньового світу, що тепер важким тягарем давив його плечі.

Потім це стало традицією, не доторки, обіди. А потім вони почали розмовляти... Спочатку вона помітила ґудзик, що майже відірвався, і запропонувала його пришити. Потім був цей його візит на загальний збір тіньових владик і напередодні, коли він ледве стримував хвилювання, прямо при ньому Аде (дівчина його названого молодшого брата і просто гарна подруга) попросила Руту зшити йому парадний камзол для цього візиту... А він потім знайшов в кишені невеликий гудзик, дуже схожий на той самий, що вона колись йому пришила, який дивним чином його тоді заспокоїв і ніби надав впевненості (він і зараз той ґудзик із собою носить). Потім плаття для Корі (Карл мав необережність ляпнути їй, що думає про Руту і та одразу ж забажала з нею познайомитись), її з Алеком свято... і їхній з Рутою єдиний танець, якого він перелякався так, що потім ховався від неї декілька місяців, бо... Ні! Він кохав Амі, а вона загинула, він мав то все із нею, хоч і буквально в іншій реальності! Він не може знову закохатись! Ні, не може! Йому не можна!

І він не ходив на обіди і загальні збори, всіляко уникаючи Руту, допоки Монті (той самий названий молодший брат, з яким вони пройшли так багато в їхньому світі) і Аде не звели їх знову вже на своєму весіллі... І вони знову почали розмовляти. І обідати. Ніби і не було цих місяців мовчанки і його втеч. Ця дивовижна дівчина зробила вигляд, що нічого такого і не було, здавалось, вона щиро раділа його компанії. Може треба то все так і залишити?..

В двері коротко постукали

- Так?

- Лорде, до вас відвідувач. Рута, кравчиня,- проговорив його секретар, зупинившись на порозі кабінету

- Запрошуй,- кивнув йому Карл і очима показав на себе, секретар оглянув його, кивнув, підморгнув із посмішкою і вийшов

- Мій Лорде,- в кабінет насторожено увійшла мініатюрна, темноволоса, сіроока...

- Вітаю, Руто,- видихнув Карл і вийшов із-за свого столу. - Мене запросили на весілля

- О-о...

- Сандал Рей,- уточнив він,- це племінник Корі і один з тих, хто допоміг нам перейти в цей світ,- дівчина кивнула, показуючи, що зрозуміла, - весілля буде на батьківщини його нареченої, в світі Передвісників

- Материк чи острови? - спитала Рута, окидаючи його поглядом. Вона часто то робила, ось так окидала його поглядом від очей до взуття, і спочатку Карл відчував себе ніяково, але потім збагнув, що це просто звичка і вже майже на це не реагував, майже.

- А є різниця? - розгублено уточнив він

- Так, різні традиції,- з посмішкою кивнула та

- Звідки знаєш?

- З мамою подорожували багато і декілька місяців жили в тому світі

- Де саме?

- З караванами по материку ходили. То де саме на материку чи на островах?

- Там щось з деревом... - нахмурився Карл, чесно намагаючись згадати, але інформація про світи поза його відповідальністю, просто витіснялась з його пам’яті

- Старе чи нове?

- А їх декілька? - видихнув той

- Так,- з посмішкою відповіла Рута і Карл на мить втратив нить розмови. - Весілля де буде? - спитала вона, але він не відповів. - Мій Лорде?

- Що?..

- Де весілля буде?

- Еммм,- протягнув Карл і розгублено почав шукати запрошення, зачепив стовпку паперів, воно все посипалось... Він видихнув і почав то все збирати

- Лагуна,- раптом дуже близько почув він голос Рути (виявляється, вона теж збирала його папірці)