Тріада. Частина 2 "ДіМ"

Частина 2

ДіМ

Глава 14

На кінець першого тижня закінчили розбір завалів на місці колишньої їдальні.

На кінець другого тижня магістрат вирішив не відбудовувати це приміщення, а перетворити його на меморіал.

Спільні обіди тепер проводилися в самій Фортеці і це певно б сильно дратувало Карла

- Привіт, індрику,- тихо проговорив Монті, зупинившись навпроти портрета друга, брата, що колись замінив йому... всіх. Портрета, що був створений з сотень, якщо не тисяч маленький чорно фіолетових маків. Ці самі маки носили і всі мешканці столиці Півдня на честь вшанування пам'яті їхнього Лорда. Час офіційного траура вже давно минув, але ніхто не припиняв носити ці маки, а у Монті не вистачало духу віддати наказ. - Сподіваюсь, що про тебе там дбають,- проговорив він, сів навпочіпки і поклав перед портретом яскраво червоні маргаритки, єдині такі квіти серед цього моря маків і троянд, всіх чорних... Раптом Монті вловив якийсь рух і одними очима, аби не привертати увагу цього робота Ділана, що ранари приставили до нього (іноді, особливо коли той  декілька  годин стояв абсолютно нерухомо, Монті справді починав сумніватися що цей хлопець, не на багато старший за нього, взагалі жива людина!), глянув в цьому напрямку... Крук! Невже... Рута?..

Монті вловив рух поруч із собою і розгледів боковим зором жіночу фігуру з темним волоссям...

Ось він, нарешті! Магура зробила шаг, але її руку раптом сильно стиснули і смикнули назад

- Якого лобстера ти робиш?!

- Що?! - Маг більше здивувала фраза, ніж сам факт її звучання

- Ніпра,- буркнула тендітна жіночка, що зараз просто розтрощить кістки її руки

- Я пам'ятаю,- холодно кивнула Магура і очима вказала на свою руку

- Дюка виписали,- знову буркнула Ніпра і руку нарешті відпустила

- Рада за нього

- А він за тебе - ні! Що ти тут робиш?!

- Виконую прохання коханого доньки,- відповіла Маг і все ж шагнула до меморіалу, зупинившись біля нового лорда Півдня - Монтенега Шухмана - Монті

- Магуро? -  здивовано окликнув він, піднявшись на ноги

- Мілорде,- поклонилася Маг, спеціально ігноруючи великого (в усіх сенсах) хлопця, що стояв поруч з новим лордом, і мав на своєму воєнізованому одязі символ ранарів

- А де Рута? Вона,- почав питати він, зазираючи за спину Магури

- Їй надто важко, не може тут знаходитися,- мотнула головою вона, мимоволі роздивляючись портрет Карла на меморіалі

- Я розумію,- тихо видихнув Монті і теж подивився на портрет Карла

- Прийміть мої співчуття. Рута казала, що ви з Лордом Карлом були близьки,- щиро проговорила Магура

- Так,- коротко видав Монті і раптом спитав,- то де вона?

- Гостює у родичів. Далеко звідси. Я передам їй, що ви питали,- з черговим поклоном відповіла Магура і новий лорд кивнув їй у відповідь, а потім мовчки пішов до Фортеці, з охоронцем за спиною, наче в'язень

- І чому це голові мародерів знадобилася охорона? - раптом пролунав голос Ніпри зовсім поруч

- Цікаве питання,- кивнула Маг. - Що ти знаєш?

- Що відбувається?

- Магура, а як?.. - розгублено спитав Монті, коли побачив жінку в колишньому кабінеті Карла, в якому йому доводилося працювати під пильним наглядом вже не тільки Ділана, але ще й секретаря Карла, якому він явно не подобався

- Вони скоро помітять мій слід, тож де твоя дружина і чому цей біля тебе? - напряму спитала гостя

- Стережуть, доки триває слідство, - смикнув плечима Монті і притулився до столу Карла

- Слідство? - здивовано уточнила Магура

- Шукають докази моєї провини у смерті Карла

- Тіла не знайшли

- Тому просто стережуть,- кивнув той

- А як знайдуть докази?

- Заарештують і введуть зовнішнє керівництво, якщо звісно Корі не знайдуть,- додав Монті, дивлячись їй в очі і Магура кивнула

- У них твоя дружина?

- Ні

- Вона в безпеці?

- Ні,- на видихну мотнув головою Монті

- Коли ви надали їм доступ? - Магура кивнула на двері, маючи на увазі Ділана, певно

- Не ми. Коли Горан мене повернув, вони вже були тут

- Зробив ти їм несподіванку,- гмикнула Магура і хлопець криво посміхнувся у відповідь. - Хто веде слідство?

- Золотоплічники,- стиснув зуби, відповів Монті. Магура кивнула і окинула поглядом приміщення

- Рута розповідала про тебе,- з явним натяком проговорила вона раптом