Вдома пахло божественно. Мати перевершила себе. Стіл ломився від страв: голубці, домашня ковбаса, олів’є з власноруч зробленим майонезом, хрустка картопля з кропом. Батько вже налив у чарки коньяк «Закарпатський».
— Ну, за іменинника! Щоб роботу нормальну знайшов і не сумував! — бадьоро сказав батько.
Олексій почав їсти. Перша ложка олів’є, другий шматок ковбаси, теплий хліб... Смак домашньої їжі був настільки потужним, що думки про Валю почали тьмяніти. З кожним новим тостом, з кожним шматочком оселедця внутрішній голос затихав. Ситість розливалася тілом приємним теплом, витісняючи душевний біль.
Коли прийшов час десерту, Олексій розрізав «Прагу». Тортик був свіжим, шоколадним, солодким. Він жував його, дивлячись у телевізор, де йшло якесь дурне шоу, і відчував, як самотність відступає під натиском глюкози.