Тортик

ІІІ. Внутрішній лопух

Дорогою додому Олексія гризли совість і сором. Гірше, ніж Сергій Цить мотав нерви Валі, Олексій мотав їх сам собі.

«Ну ти й лопух! — кричав голос усередині. — Треба було наплести щось солідне! Сказав би, що квартиру купуєш, що просто тимчасово в батьків. Вона б клюнула! Вона ж самотня, змучена, їй потрібна опора. А ти... вивалив правду, як купу сміття під ноги».

Він уявляв, як вони могли б піти в кіно. Як він став би батьком для її малого. Як у його порожньому житті з’явився б сенс. А тепер він просто чоловік із тортиком у пластиковій коробці.

Oleg Mind

Подобається

#730 в Сучасна проза
#454 в Молодіжна проза

У тексті є: тортик, однокласники

Відредаговано: 24.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись