Глава 16 Перша тріщина

Софія не знаходила собі місця.

Після розмови з братом минуло вже кілька днів.

Андрій став ще більш замкнутим.

Майже не відповідав на дзвінки.

Увесь час проводив або в клініці, або з Кариною.

І це лякало її.

— Він їй вірить, — тихо сказала Софія.

Вони з Данилом сиділи в його кабінеті.

На столі лежали документи, нотатки та роздруківки.

— Поки що так.

— А якщо вони справді розпишуться?

Данило підняв очі від ноутбука.

— Тоді буде набагато складніше.

Він уже кілька днів перевіряв деякі речі.

Не тому, що хотів втручатися в життя Андрія.

А тому, що надто багато деталей не сходилося.

— Софіє.

— Так?

— Карина сказала, що вагітна три тижні тому.

— І?

— А тепер каже, що дізналася про вагітність лише кілька днів тому.

Софія насупилася.

— Може, просто помилилася?

— Можливо.

Але Данило так не думав.

Він відкрив черговий файл.

— І це ще не все.

— Що ти знайшов?

— Пам'ятаєш її подругу Олену?

— Так.

— Вони дуже часто спілкуються.

Софія нічого не зрозуміла.

— І?

— А тепер подивись.

Він показав нотатки.

Одна дата.

Друга.

Третя.

— Карина казала Андрію, що весь цей час була вдома.

А в цей самий день її бачили на вечірці за містом.

Софія повільно сіла в крісло.

— Ти впевнений?

— Абсолютно.

Уперше за весь цей час вони побачили реальну невідповідність.

Маленьку.

Але дуже важливу.

Тим часом Карина почувалася впевнено.

Навіть занадто впевнено.

Вона вже переглядала каталоги обручок.

Обговорювала з подругою дату розпису.

І була переконана, що родина Андрія програла.

— Він погодиться.

— А якщо ні? — запитала подруга.

Карина усміхнулася.

— Погодиться.

— Звідки така впевненість?

— Бо він порядний.

А такі чоловіки завжди роблять те, що вважають правильним.

Подруга мовчала.

— А коли він одружиться зі мною...

Карина задоволено усміхнулася.

— Назад дороги вже не буде.

Вона навіть не здогадувалася, що в цей самий момент Данило знаходить дедалі більше запитань.

І що її ідеально побудована історія починає тріщати по швах.

Того ж вечора Андрій приїхав до батьків.

Вперше за довгий час сам.

Ірина одразу зрозуміла:

щось сталося.

— Сину?

Андрій мовчки сів за стіл.

Втомлений.

Розгублений.

— Я хочу вас дещо запитати.

Ірина та Олександр переглянулися.

— Як зрозуміти, що людина говорить правду?

У кімнаті настала тиша.

Бо вперше за багато місяців Андрій сам почав сумніватися.

І це означало лише одне:

план Карини вже не був таким бездоганним, як вона думала.