Глава 14 Правда, яку боляче чути

Наступного ранку Софія майже не спала.

Слова Карини постійно лунали в її голові.

"Я змушу їх прийняти мене..."

"У його сім'ї є все..."

"Колись це все стане його..."

Софія знала свого брата.

Знала, наскільки сильно він може кохати.

І знала, що почути правду буде для нього дуже боляче.

У кабінеті юридичної фірми Данило нервово переглядав документи.

— Ми повинні йому сказати.

— Знаю.

— Але він не повірить.

Софія сумно кивнула.

— Теж знаю.

Увечері Андрій приїхав до офісу.

— Що сталося?

Софія й Данило переглянулися.

— Сядь.

— Мені вже не подобається цей початок.

Коли Данило почав розповідати про розмову Карини з подругою, Андрій спочатку просто мовчав.

Потім насупився.

А потім різко встав.

— Ні.

— Андрію...

— Ні.

— Ми самі це чули.

— Ви неправильно зрозуміли.

Саме такої реакції вони й очікували.

— Сину, вона використовує тебе.

— Данило, не починай.

— Я не починаю.

— Ви ніколи її не любили!

У кабінеті стало тихо.

Софії стало боляче.

Бо вона вперше почула в голосі брата таку образу.

— Ми хвилюємося за тебе, — тихо сказала вона.

— Ні.

Андрій похитав головою.

— Ви просто хочете, щоб я жив так, як вам подобається.

— Це неправда.

— Правда!

Він різко взяв ключі від машини.

— Я поговорю з нею сам.

І вийшов.

Коли двері зачинилися, Софія важко опустилася в крісло.

— Він не повірив.

— Поки що.

Данило задумливо дивився у вікно.

— Але тепер Карина зробить помилку.

— Звідки ти знаєш?

— Такі люди завжди роблять одну й ту саму помилку.

— Яку?

— Починають вірити, що вже перемогли.

Того ж вечора Андрій приїхав до квартири Карини.

Вона відчинила двері з усмішкою.

— Привіт.

Але усмішка одразу зникла.

Бо Андрій виглядав зовсім не так, як зазвичай.

— Нам треба поговорити.

Карина відчула тривогу.

Вперше за довгий час.

— Щось сталося?

— Скажи мені чесно.

Вона завмерла.

— Про що ти?

— Для тебе важливий я...

Він зробив паузу.

— Чи моя родина?

Карина зрозуміла.

Хтось щось почув.

І вперше за весь час її ідеальний план почав руйнуватися.

Але вона ще не збиралася здаватися.

Бо була впевнена:

Андрій занадто сильно їй довіряє.

І попереду чекала найнебезпечніша гра.

Гра, в якій правда мала зіткнутися з майстерною брехнею.