Глава 3

Місіс Блем особисто принесла для Клоренс вбрання служниці, строгу коричневу сукню, фартух та чепець, також простенькі черевички. Дівчина й цьому раділа, мов дитина. Квапливо одягаючись, покосилася на своє лахміття, що лежало на підлозі біля балії. Розірвана, брудна сорочка та залатані штанці.

— Це ганчір’я необхідно знищити, — гидливо скрививши губи, управителька проявом побутової магії спалила те лахміття, залишаючи купку попелу. — За собою сама прибиратимеш. Також помиєш в купальні підлогу, — діловито вказала на відро і ганчірку в кутку. — Як впораєшся, підеш на кухню. Там також не завадить помити підлогу, заразом митимеш брудний посуд. Кухня розташована в будинку на першому поверсі. Сподіваюся, не заблукаєш. Якщо не знайдеш, запитаєш в слуг, а в мене немає часу, аби возитися з тобою, — хмикнувши, місіс Блем покинула купальню, а Клоренс понуро зиркнула їй услід.

— Яке ж воно пихате… — суплячи брови, похитала головою. — Наче не управителька, а баронеса…

Засукавши рукава, дівчина узялася до роботи. Підлогу в купальні старанно вимила до блиску. Прихопивши відро та ганчірку, попрямувала до будинку. Опинившись всередині, повільно крокувала довгими коридорами й з цікавістю роззиралася довкола. У настінних канделябрах сяяли свічки-лампадки магічними вогниками, самі ж стіни скрізь оздоблені світлим деревом, а кам’яна підлога застелена килимовими доріжками. Навіть інтер’єр коридорів здавався звиклій до злиднів сироті розкішним, величним, немов дійсно опинилася в королівському палаці. Вловивши характерні запахи з кухні, покрокувала туди, звідкіля линули й жіночі голоси та брязкіт посуду. Наблизившись до приміщення, розгублено застигла на порозі з відром та ганчіркою в руках. Водночас пліткуючи, біля пічки метушилися кухарки. Розвернувшись, одна з них здивовано втупилася в Клоренс.

— Новенька? — витерши спітніле чоло та схрестивши руки на грудях, молоденька кухарка роздивлялася сироту з часткою зверхності. — Погляньте, хто до нас прийшов! Вочевидь та дівка, про яку розповідала місіс Блем…

Враз припинивши балачки, інші кухарки також обернулися до застиглої Кло. Хоч і зиркали на неї з цікавістю, але без натяку на приязнь.  

— Чого стоїш, мов на оглядинах? — буркнула та дівчина, яка першою помітила Клоренс. — Місіс Блем казала, що ти митимеш тут підлогу, то бери й мий!

— Авжеж, ще й посуд доведеться помити, після сніданку його чимало, — озвалася інша молода дівчина та вказала на мідну раковину, де височіла гора брудних мисок та казанів. — Як сказала Місіс Блем, ти побутовою магією не володієш, отож, доведеться рученьками працювати… — скривившись, знущально пирснула зі сміху.

— І мені також приємно з вами познайомитися… — процідила Клоренс з відвертим сарказмом.

— Воно ще й розмовляє… Краще язика прикуси та працюй! — рикнула розчервоніла дівиця до набундюченої Кло.

— Чого причепилися до неї?! Мері, Кет! Як вам не соромно?! — грізний голос дебелої жінки змусив усіх замовкнути. — Я місіс Стінс, старша кухарка, — поспішно представилася, поправляючи на голові чепець. — Як я зрозуміла, ти ота сирота, яку наш хазяїн притягнув до маєтку, — зміряла Клоренс цупким поглядом, а та ствердно кивнула. — Що ж… Спершу помиєш посуд, а підлогу вже ввечері… Як на мене, не надто тут і брудно…

За хвилину Клоренс вже старанно драїла казани й миски. Хоч вдавала, що їй байдуже до присутніх в приміщенні кухарок, але спиною відчувала їхні погляди. Пронизливі, злісні, вивчаючі. Звісно, кухарки під час роботи косилися на новеньку, якої темряви барон притягнув її сюди? Коли старша кухарка вийшла за двері, до Клоренс відразу наблизилася Мері. Одна з тих, яка щойно ображала. Узявши в руки помитий казан, демонстративно його оглянула й шпурнула в раковину перед Кло.

— Він брудний! Ти погано його помила! — уперши руки в боки, зневажливо скривила обличчя. — Ні, ну ви бачили це опудало?! — розвернулася до інших, які з цікавістю спостерігали за приниженням сироти. — Вона навіть побутовою магією не володіє! І як цей непотріб працюватиме тут, серед нас?!

Це було останньою краплею. Хоч Клоренс і мовчки проковтнула образливі слова управительки, але відверте приниження з боку кухарок терпіти не стане. Важке життя навчило, що покірне мовчання оточуючі сприймають за слабкість.

— Не досить того, що ти дурна, то ще й сліпа… — процідивши скрізь зуби та закипаючи у люті, Клоренс вийняла з раковини злощасний казан, який насправді був начищений до блиску. — Отож, продери очі та побачиш, що посуд чистий! — за мить злісно шпурнула казан на підлогу в бік отетерілої Мері, яка встигла відскочити, бо у іншому разі постраждали б її ніженьки від удару важким посудом.

— Та я ж тебе… Гадина така! — накинувшись на Клоренс розлюченою фурією, розчервоніла від злоби Мері зірвала з неї чепець. — Я тобі оті пасма нещасні повидираю! А краще підсмажу! — зловісно зіщулила очі, а на кінчиках пальців спалахнули іскри побутової магії. За бажанням ця магія могла й дійсно обсмалити. — Добре запам’ятаєш, що не варто нариватися на сестер Тільні!   

Блискавично вихопивши з раковини тацю, Клоренс встигла затулити нею голову від невеликого магічного згустку, що зірвався з тремтячих пальців оскаженілої від люті кухарки. Злегка проплавивши тацю, згусток розчинився у повітрі мерехтливими іскрами. Якби влучив в незахищену дівчину, неодмінно би залишився важкий опік на шкірі. Саме цієї миті на кухню повернулася місіс Стінс. Схоже, вчасно.

— Що тут відбувається?! — рикнула старша кухарка. Відразу втямила, що задиркувата Мері атакувала магією сироту, яка, на щастя, затулилася тацею. — Мері Тільні! — здавалося, її рев було чутно далеко за межами кухні. — Влаштувала бійку в маєтку?!

— Я… Не хотіла… То вона… — знічено вклякнувши, Мері боязко переглянулася з сестрою Кет та опустила голову. — Вона перша почала! — вказала на Клоренс, яка так і застигла з тацею в руках. — Кинула в мене казаном! Ось! — нервово кивнула на посуд, що виблискував на підлозі.