Додаток

Чудова, ніжна, місцями проблемна історія кохання вийшла. Головні герої навчились розуміти одне одного, і в першу чергу себе.

Але якби не подобалась книга автору, вона не зможе сподобатись абсолютно усім. Дехто буде просто проходити повз, а хтось буде критикувати. І це нормально.

- Це обурливо! – Аня всілася в крісло і закинула ногу на ногу. – Ти виставила мене у своїй книзі якоюсь стервою!

- Трохи й лише на початку, - я невинно усміхнулась подрузі.

- А мені сподобалась книга, хоча я й не любитель такого жанру, - парочка нарешті звернула увагу на нас.

- Дуже романтично, - усміхнулась Софія і ближче притиснулась до Паші.

- Не драматизуй Аню, - хлопець посміхнувся.

- О, до тебе теж є питання, мій дорогий однокурсник. Ти справді називав мене п’явкою позаочі?

- Лише протягом трьох перших курсів.

Дівчина все ще обурено відпиває чай зі своєї чашки. Здається, вона от-от вибухне від злості.

Поки трійця обмінюється гострими словечками, зиркаю краєм ока на годинник.

- Я з радістю послухала б, очевидно, конструктивну критику моєї книги, Аню, але через дві години відкриття Пашиного автосалону.

- Точно! – хлопець підривається з місця, -  Потрібно Алексові зателефонувати.

- Софіє, що там з твоєю сукнею, яку ти придбала для відкриття, але випадково порвала? – пригадую, що подруга декілька днів тому жалілась.

- Паша купив нову, ще кращу! – хвалиться і теж на годинник дивиться. – Хм, справді час йти збиратись. Вас підкинути?

- Сьогодні ти за кермом? – цікавлюсь.

- Так. – Соня заглядає в сумочку, - Права не забула, фух… Було б неприємно їх загубити, значи, що я отримала їх з сьомої спроби. – іронічно віджартовується.

- Я своїм ходом, - відповідаю.

- Ми з Даніелем теж потім під’їдемо. – Аня згадує свого хлопця.

- Все в порядку, поїхали мишеня, - Паша кладе телефон до кишені та цілує Софію в щічку.

- Бувайте, ми поспішимо, бо нам ще Анжеліку другу у ветеринара потрібно забрати.

При згадуванні павука Аня кривить обличчя.

Дивлюсь на парочку. Мило разом виглядають. Добре, що тато Соні все-таки взяв те замовлення в Італії. Хтозна, можливо без нього не вийшло б такої історії кохання. Але звичайно її не було, якби Паша так і не навчився б висловлювати свої почуття. І якби Софія не стала впевненішою і нарешті перестала зважати на думку інших. Я рада, що вони захотіли поділитись нею і дозволили опублікувати.

І безмежно вдячна всім читачам, які спостерігали за історією кохання Софії та Паші.

***

Буду вдячна, якщо поділитесь враженнями від історії) Бо як інакше дізнатись, чи варто продовжувати? З радістю прислухаюсь до вашої критики та порад, аби з кожною книгою удосконалювати навички.

Незабаром буде змінена обкладинка та назва цієї книги. Попереджаю, щоб не загубили.

 Прошу, дочитавши цю книгу, не викидайте її з бібліотеки, а перемістіть в архів. 

Незабаром на моїй сторінці вийде друга книга цього циклу, де у центрі сюжету опиниться Віктор та дівчинка з перчинкою) Тож, якщо вам цікаво дізнатись їх історію і ви б хотіли зустрітись з нашими персонажами знову, слідкуйте за оновленнями на сторінці.

Усім безмежного щастя і дива❤️❤️❤️