Розділ 18, 1/2

Паша

Прибити готовий цю п’явку.

 Спочатку довго голову морочив, чому Софія так різко додому поїхала. Лише потім, коли сам повернувся, побачив відео. На ньому нічого такого, видно, що дівчина з задоволенням танцює, ну фургончик випадково по калюжі проїхався. Але знаю, що деякі люди реагують на таке, ніби на якийсь божевільний вчинок. Ще знаю, як Соня переймається через думку інших.

 З того дня з кімнати майже не виходить. Попросила встановити замок на двері, щоб зачинятись з середини. Вчора батьки поїхали до тітки в гості на декілька днів. Мають повернутись до Софіїного дня народження. Тож співжительці доведеться зі мною бачитись, хоча б за столом. Можливо вийде розговорити трохи.

Приготував млинці зі згущеним молоком і каву, як вона любить. Поснідаємо разом, запропоную розвіятись, запрошу на змагання до Алекса. Ми ж ні разу не розмовляли про скейтбординг. Тор правий, я не знаю всього про неї.

Плани з самого початку не вдаються. Дівчина навіть не вийшла.

Стукаю у двері. Тиша.

- Софіє, виходь снідати.

- Я не голодна, – долинає з кімнати.

- Давай поговоримо.

Чую, тупотіння ніжок по ту сторону. Ключ повертається, Соня відчиняє двері. Досі в піжамі, з заплутаним волоссям.

- Ти чого причепився? – брівки насупила, губи надула, оченята заплакані. - Не хочу ні про що говорити.

- Йди до мене, - руки розводжу.

Спочатку вагається, та потім зривається, кидається в обійми. Сльози котяться мені на футболку. Підіймаю моє мишеня на руки та на ліжко несу. Вона ближче притискається. Сльози не перестають литись. Не можу дивитись на неї, таку розбиту.

- Навіщо вона так? Хіба я щось погане зробила їй?

Бідна моя дівчинка, гладжу по волоссю її, заспокоюю. Сильно ж вона прив’язалась до п’явки. Постійно милою і доброю називала.

- Я ж представив тебе подругою дитинства, можливо через тебе хотіла ближче до мене підібратись, а потім приревнувала. – припускаю.

- Це якась маячня, - схлипує. – Вона добре знала, що ти мені не подобаєшся.

Ці слова в саме серце жалять. Невже зовсім не подобаюсь? Ні, не про це зараз повинен думати. Обіймаю Софію міцніше. Вона заспокоюється, малюючи пальчиками щось на моєму плечі.

Вдається вмовити її поснідати. Після млинців запитую, чи не хоче поїхати в одне місце. Та виявляється у співжительки сьогодні знову додаткові заняття. Мені треба їхати раніше, бо Алекс просив підвезти наколінники. Залишати Соню не хочеться, та вона запевняє, що на таксі безпечно дістанеться до університету.

На автомобілі, котрий взяв на прокат, добираюсь до місця призначення вчасно. Цього разу учасників ще більше. Знаходжу нашу команду. Близнюки наглядають за часом, Тор з Алексом Христинку підбадьорюють.

- Я переживаю, що Кікфліп не вдасться.

- Все у тебе вдасться, - теж втішаю дівчину, - Я бачив, у тебе добре виходить цей трюк.

Віддаю наколінники другові, залишаємо їх двох, готуватись, а самі займаємо місця. Ще трохи ранувато, але нічого. Артур з Артемом по лимонад пішли. Тор когось виглядає на трибунах.

- Ти когось шукаєш? – і собі починаю розглядати обличчя, може хтось знайомий сидить.

- Боржницю Алекса.

- Ти знайомий з нею? – дивуюсь, адже друг тільки сьогодні збирався нам її представити.

- Не повіриш, - сміється, - декілька днів назад з нею випадково перетнулись.

- Коли ти встиг? Ми ж майже завжди разом ходимо.

- В тому й річ, що майже. – останнє слово виділяє.

Скоро хлопці повертаються з напоями. Як раз вчасно. Змагання починається. Спочатку дівчата виступають. Всі учасниці добре себе показують, наша Христя шостою виходить. Робить чудовий прокат. Легкі трюки виконує в рампах, кікфліп поки не наважується зробити.

У кожної учасниці є чотири спроби. На другому прокаті Христина майже робить бажаний трюк, але падає, здається без травм. Засмучується тільки сильно. Ми їй махаємо с трибун, що все добре.

Третя спроба – знову падіння. Та дівчина тримає себе в руках. Попередня учасниця після невдачі скейт ледь не зламала.

- Тогорічна переможниця, - Артур показує на рудоволосу дівчину. – Вона з іншого міста, здається.

- У неї зараз найбільше балів, - Тор дивиться на таблицю.

Настає четверта спроба. Перша рампа – Христина виконує трюк, з елементом ноллі. Дуже добре, судді відповідно оцінять це. Друга рампа. Христина підстрибує, при цьому вдаряючи ногою так, щоб скейт прокрутився в повітрі. Цього разу все виходить. Вона легко приземлюється.

- В неї вийшло! – Тор аж сам підстрибнув з місця.

Підбадьорюємо вигуками та оплесками. Недалеко від нас брати Христі сидять. Хоч як не діставали її, а зараз голосніше всіх кричать.

За результатами Христина на третьому місці. Чудово для першого разу.

Тепер хлопці виступатимуть. Першими будуть новачки. Наш друг серед останніх у списку. Спостерігаємо за технікою суперників. Сьорбаємо лимонад. Нарешті Алекс виходить. Зустрічаємо його гучними оплесками. Окрім нас, його прийшли підтримати мама, молодша сестра, та фанатки, звичайно. Он плакат який величезний намалювали.

Придивляюсь уважніше. Дуже знайомі картинки.

- Тор! – штурхаю дуга в бік.

- Що? Зараз черга Алекса. Не хочу пропускати.

- Глянь, це схоже на плакат Софії. Ви ж разом малювали, пам’ятаєш?

- Ну схоже. – знизує плечима.

В сенсі: ну схоже? Таке відчуття, що це він і є. Можливо Софія на замовлення малює плакати? Хто його тримає?

Захоплені вигуки оглушають.

- Ти бачив? – Тор киває на рампи. – Це було круто!

Через дурнуватий плакат, пропустив прокат. Все. Концентруюсь на змаганнях. І все одно поглядом вожу на ту трибуну. Настає друга спроба Алекса.

Збирався ж стежити за прокатом, та помітив, що плакат опустили. Погляд сам туди направився.

Почекайте! В мене сонячний удар, здається. Я бачу Софію та Мілу. Ось моя співжителька підіймається з місця і щось кричить Алексові. Нічого не розумію. Точно галюцинації якісь. Уже ввижається мені всюди ця дівчина.