Мініатюрники "365+1 слів" (2024)

КОНТРАБАНДА

На астероїді була вічна ніч. Велике й мале каміння, яке висіло поруч, майже над головою, так закривало проміння тутешнього сонця, що не давало жодного шансу освітити хоч маленький клаптик цього каменя. Капітан Романенко озирнувся.

- Та йду я, йду, - почув у навушниках. - Мені здалося, що там, у тіні того пагорба, щось рухається. Але помилився.

Андроїд Семен страхував капітана позаду. А попереду рухався ще один учасник їхньої експедиції - Стефанія. Її скафандр був зроблений з ергономічною точністю, окреслював фігуру дівчини. Капітан замилувався приємним для погляду задком і мало не пропустив того, за чим, власне, вони сюди прийшли. Їхніх опонентів, які призначили зустріч саме тут, на цьому богами забутому камені у космічному просторі на краю галактики.

Брозолець з'явився несподівано. Наче з-під землі виріс. Стояв праворуч, опираючись на скелю.

- Ви прийшли, - констатував він і так очевидний факт.

- Ви теж прийшли, - луною відгукнувся капітан.

- Принесли? - уточнив інопланетяни і порухав одним із мацаків. 

- А ви принесли? - питанням на питання відповів Романенко.

- Ось, - одне з мацалець виросло просто з безформного тіла й полізло до Романенка, точно визначивши, хто в їхній групі є головним.

Сфера, схожа на скляну, але, як знали всі в галактиці, міцніша за будь-який метал чи сплав, була наповнена сірою субстанцією.

- Це точно один? Двадцять чотири години за земним часом? - спитав Романенко. - Минулого разу ви не додали трьох годин! Був скандал!

- Рівно двадцять чотири! - мацальце тицьнулося капітану в опущену долоню, наче хотіло насильно впхати сферу в руки. - Ми чесні. То ви минулого разу брали в контрабандистів. А у нас все чисто. Наша фірма відома в галактиці!

Довелося взяти сферу. Натомість капітан простягнув в іншій долоні термос, заповнений кавою. ..

Брозолці продавали час. Вони виробляли його якимось дивним чином, розтягуючи і парадоксально додаючи до потоку основного часу. Натомість вимагали каву, яка в їхній частині галактики була неймовірно дорога. Й отака галактична контрабанда, яку зараз затіяв Романенко, була надзвичайно ризикованою. 

- Все чесно. Арабіка грубого помолу.

Мацальце схвильовано схопило термос і брозолець проскреготів:

- Завжди до ваших послуг. 

Коли вони поверталися на корабель, Стефка спитала, відводячи погляд:

- Цілий день. Куди ви його подінете? За контрабанду можуть запроторити у в'язницю.

- Я обіцяв доньці бути присутнім на новорічному святі у садочку, - втомлено зітхнув капітан. - А після гіперстрибка ще день польоту до Землі. Я не встигаю. Тому…

Стефка розуміюче кивнула…

_______________________

(Це оповідання написано за мотивами книги "Не шукайте жінку в космосі!", але тільки схоже. Воно зовсім про інших людей і інопланетян, так що не порівнюйте і не шукайте аналогій. Треба було терміново щось написати - і я оце швидко накидала 😁).

ПРОСТО ГЛЯНУ - І ВСЕ!

- Один!

- Та ні, більше давай! Один - то взагалі сумно! Ти думаєш, за один день вона щось встигне? Хіба що прибрати в хаті, зварити по-швидкому сяку-таку їжу та закупитися в магазині.

- Ще ніч є. 

- Ага, а вночі прикрасити ялинку, привести себе до порядку (одяг, макіяж, зачіска і все таке) і впасти замертво! Зате з макіяжем!

- Ну, ти вже нахабнієш! Один і все!..

Святий Миколай відкинувся на спинку зручного крісла й стомлено видихнув. Все, наче одного ангела вмовив. Цей був норовливий, ревниво оберігав свою підопічну. Не кожному чоловікові дозволяв прихильно поглянути на дівчину, яка завтра, у передріздвяний вечір, мала отримати, за планом Миколая, свій різдвяний подарунок.

Фух, із цими жінками! Як замовлять щось нереальне, а ти потім крутися, як білка в колесі. Ця замовила романтичне і доленосне побачення… 

Добре, що поруч із кожним ходить ангел-охоронець, із яким можна домовитися, щоб допоміг. І один день у подарунок в резерві Святого Миколая є! Для знайомства двох людей і подальшого, так би мовити, роману. Познайомити, закохати - морока, але хай уже!

Дід витер чоло картатою хустинкою і почав дзвонити другому ангелу, який опікувався чоловіком. Тобто ангелці, бо так повелося, що жінками опікувалися чоловіки і навпаки.

Розмова була дещо інша. 

- Ні, він не прийде! - ангелка зітхнула. 

- Це ж чому? Один день дарую для знайомства. Поза часом день. Це тобі не олень чхнув! Це велике багатство!

- Та ну, він у відеогрі сидить. І сидітиме ще годин із вісімдесят!

- Ти здуріла? Так же можна гигнутися!

- Він закупив провізії на тиждень. Води, бутербродів наколепав. Не повіриш, запхав у морозильник! Навіть графік склав! Розуміє, дурбелик, що спати теж треба, тому п'ять годин у добі виділив для сну!