Торба історій на один зуб

БУДЕННІ СПРАВИ

Оповідання брало участь у новорічному конкурсі коротких історій, що мають 365 слів. Буде надруковане у паперовому збірнику влітку.

- Ти всі справи згадала? - спитала Марійка у подруги Ганки. – Я кожного дня протягом року записувала.

Дівчина показала товстий зошит, списаний акуратним почерком – літера до літери.

- Ось, наприклад, сьогодні дописувала, - дівчина поглянула на останню сторінку. – Допомогла мамі помити посуд, вигуляла нашого собаку. І на перерві витерла дошку.

- Це добрі справи, - кивнула Ганка. – Але ж якісь... е-е-е... буденні...

- Як це буденні? - перелякалася Марійка. – Ти вважаєш, що їх не зарахують? Але ж... У мене і небуденні були. Наприклад, я колись намалювала картину і подарувала сусідці, тітці Тоні. Портрет її сина Михайла. Вона бідкалася, що всі фотографії згоріли, коли в їхній дім потрапив уламок ракети. А на його фото в телефоні вона не дивиться... Боїться зурочити.

- Як це, зурочити? – здивувалась Ганка.

- Не знаю, літні люди не люблять смартфонів, - Марійка зітхнула. – А в тебе які добрі справи?

- Я отримала перше місце на конкурсі з танців! Навчилася водити автомобіль і весь рік поверталася додому до дев’ятої вечора! За це мені батьки пообіцяли новий ґаджет!

Марійка стискала зошит і згадувала, про що, крім буденних справ, можна розповісти Мікаелі. Нічого не згадувалося. Про портрет, хіба що. На наступний день сусідчин син приїхав у відпустку з фронту аж на три дні. Тітка Тоня тоді сказала, що Марійка створила диво своїм малюнком.

Дівчата увійшли до резиденції магині Мікаели. Кожна з дівчат заходила у кімнату, де магиня Мікаела вислуховувала історії про добрі справи.

Така була традиція. На Новий рік та з дівчат, що зробила найбільше добрих справ, отримувала магічні сили. Магів у їхньому світі було мало, володіли чарами лише жінки. Ділилася нею Мікаель тільки з обраними один раз у рік – на новорічні свята. 

Марійка запанікувала. Вона не стане магинею! Буденні справи не рахуються! Хотілося піти геть і поплакати. Але як дівчина вперта й сильна, вона все-таки залишилася.

Увійшла до просторої кімнати, щось пролебеділа про портрет, сусідку Тоню...

- Я робила добрі справи, але вони буденні, - все-таки вичавила з себе наостанок. Похнюпилась.

Магиня мовчки витягла зошит з Марійчиних рук. Погортала.

- Я дуже рада, що магія нашого світу отримає сьогодні одну з найсильніших, - раптом промовила Мікаела. – Буденні справи – найсильніша магія світу.

КАНОНИ КРАСИ

Оповідання брало участь у новорічному конкурсі коротких історій, що мають 365 слів.

- Не пропущу! Я твою мармизу вже запам’ятав! – охоронець-гоблін гнівно блиснув жовтими очима й насупив кошлаті брови. – Геть іди! Одне бажання один раз! У Святого Мікаліеля для кожного тільки одне бажання!

- Чому одразу мармизу? – обурився ельф. – Якщо в тебе гидке обличчя, то це не значить, що можеш ображати інших, не схожих на тебе! Я, може, теж хочу мати таке ж огидне лице! Але не кожному пощастило в житті народитися негарним! І я ще не був у Мікаліеля! Це мій брат-близнюк приходив! Таніель завжди перший біжить, а в мене тоді неприємності!

Гоблін посопів, роздуваючи широкі ніздрі плескатого й повислого носа, примружився, втелющившись в ідеальні риси обличчя ельфа, який переминався з ноги на ногу перед резиденцією Святого Мікаліеля.

- Точно то був не ти? – гоблін завагався, опустив алебарду з коротким держалном, задумався. – Добре, йди. Мікаліель наказував мені бути добрим. Навіть до таких красунчиків, як ти. Все-таки свято сьогодні. Новий рік! Та ще й ювілейний!

- Так, рівно сто років тому, як змінилися канони зовнішності, я пам’ятаю! – кивнув ельф.

Він увійшов до апартаментів Святого Мікаліеля і мало не впав від несподіванки. На троні сидів чоловік. В сенсі, людина! Не ельф чи гоблін, як він очікував, а саме людина! Літній втомлений чоловік у святковому вбранні спитав:

- Хо-хо! Ти був чемним увесь рік, Габріелю?

- Е-е-е, так, - промовив ельф, підходячи ближче. – А ви хто?

- Я - Святий Миколай, - зітхнув чоловік. – Ми цього року з Міхаліелем помінялися місцями. Він у світі людей здійснює бажання, а я тут, у вас. Бачу, вам не завадять зміни й певні потрясіння. Чого б ти бажав на свято Нового року? Я можу виконати будь-яке твоє побажання. В межах розумного, звичайно.

- А ви можете зробити так.., - почав Габріель...

- Одне зауваження, перед тим, як ти озвучиш побажання, - перервав його Святий Миколай. – Міняти ваші правила щодо ельф-гоблін я не маю наміру! Ви самі тут намудрували, самі й розбирайтеся. Кожен приходить і скаржиться на вродливих гоблінів і гидких ельфів! Досить цього...

- Я не про це хотів попросити, - промовив Габріель. – Спитати хотів. А у людей який поділ? У нас за красою. А у них?

Святий Миколай задумався.

- Добрий і злий. Це все перемішали, додали краси й огидності, плюс дурості й розуму і ще трошки різного дріб’язку. В людей, як у вас, немає канонів, вони всі різні.