Глава 53

Спека стояла жахлива, але атмосфера всередені автомобілю була настільки чудовою, що я майже не звертала на піт, що продовжувала втирати з лоба кожні п’ять хвилин. Вже через дві хвилини після того, як ми виїхали, Мег почала підспівувати пісням, які лунали з радіопрогравача.

- Хто посадив її поруч зі мною, скажіть на ласку? - не зводячи очей з дороги, запитує в якийсь момент Рой.

Велс щось дивилась у телефоні, а я з усмішкою, від настрою рожевоволосої подруги, роздивлялась пейзажі за вікном.

- Як на мене, це додає вайбу нашій подорожі. - відповіла я на його риторичне питання.

- ОУ-У Є-Є! - голосно проспівала Меган в текст пісні - Торі на моїй хвилі, зрозумів? - дівчина швидко показала язика брату і з усмішкою продовжила негучно підспівувати.

Я розсміялась.

- Ок’ей, подивимося на скільки тебе вистачить… - Рой кинув погляд на нас з Велсією у переднє скло - Хвилин п’ятнадцять і дасть хропака до ночі. - запевнив він нас.

Меган скривилась, даючи зрозуміти, що він верзе дурниці.

Однак хлопець був наполовину правий. Як тільки ми виїхали за межі містечка на більш трасову дорогу, дівчина сперлася на бічне скло і справді заснула, як тільки музика змінилася на більш спокійнішу і плавну.

Приблизно годину ми рухались вздовж дороги, що прокладена серед лісових хащ. Я навіть не відчувала, що пейзаж набридає мені, бо відчуття казковості не покидало. Я згадувала Карпати і схожі поїздки взимку, коли гілки були всипані снігом і ти продовжував рухатися повз зимову чарівність. Мені не пощастило хоч раз відвідати гірські масиви влітку, тож зараз я ніби відчуваю, що приблизно могла б побачити там.

Коли дорога ставала все більш хвилястою і складною, я помітила, що Меган більше не спала. Її очі були досі щільно заплющені, але я відчула, як вона напряглась. Я також глянула і на Роя, який уважно слідкував за дорогою, не поспішаючи давити на газ і час від часу кидаючи погляд на сестру. Стало сумно на якусь мить. Меган боїться не самих автівок, а того, що в будь-яку мить щось може піти не так на дорозі.

- А! Точно. - раптом вигукнула я, вирішивши відволікти прикидаючусь сплячою Мег.

Я торкнулась її плеча, аби точно звернути її увагу на себе.

- Гей, ми майже доїхали, пора вставати…

Дівчина зробила вигляд, ніби сонно відкрила очі і таки глянула на мене.

- Я дещо купила нещодавно на ринку… - відкривши кишеню рюкзаку, я дістала маленький пакетик, який поклала туди перед вихідом з кімнати. - Це вам.

Діставши з нього два синьо-рожеві плетені браслетики, я протянула по одному кожній з дівчат.

- Яка милота… - усміхнулась Мег.

- Що за привід? - вже надягаючи подарунок на руку, запитала Велс поруч.

Я пожала плечима.

- Просто захотілось щось подарувати, через вдячність.

- Вдячність? - перепитала Велс.

- Не знаю… Таке відчуття, ніби я не заслуговую того, що познайомилась з вами… - я відчувала, як починаю червоніти від своїх же слів. - Я так звикла до того, що люди не помічають мене після знайомств тільки тому, що не лізу за словом в кишеню. І якби Велс не захотіла познайомитися ближче і… Зацікавитися мною, як людиною… - я підняла очі на темношкіру дівчину, - Напевно, я б ніколи не змогла так збилизитися з вами, друзі. - тепер мій погляд впав на Роя і Меган - Я правда вдячна за те, що прийняли мене в свій колектив і чесно кажучи, досі не розумію, за що саме…

- Ти просто гарна людина, Торі. - раптом обізвався Рой.

Щоки запалали, наче скажені.

- Це точно. Хостел не має багато відвідувачів, і ще рідше ми зустрічаємо когось на кшталт тебе… - продовжила Меган.

- Що це означає?

- Люди зазвичай приїжджають за рекомендаціями, аби подивитися на заклад, або випадково натикаються на “Теплий сон”, коли їм терміново потрібна ніч або дві. Ми майже ніколи не зустрічали людину, яка не знає ані терміну, ані майбутніх планів. Але ти здалася нам гарною дівчиною з першого знайомства.

- Чесно кажучи, - підхватила Велс, - Не сильно поділяю життя без плану, але я теж рада, що познайомилась з тобою. Не кожен згодиться на допомогу з чужою роботою.

- Ой, сподіваюсь ти не за той жахливий день в особняку… - випучила очі Меган, різко розвернувшись до нас. - В шоці, як Торі ще згодилась допомогати тобі далі.

- Сама не знаю… - майже пошепки проговорила Велс, демонстративно схиляючись до Мег.

Ми розсміялися.

Згодом, весь шлях, що нам лишався, я намагалась стримати емоції і усмішку від всіх цих слів, що почула від кожного. Мене… Дійсно сприймають інші?