Глава 29

Мені було сумно і незручно, що вся ця сварка сталася через мене. Я розуміла Марка, який безсумнівно був правий щодо мене. Але так само я розуміла і Меган, яка лише хотіла виправдати всю цю ситуацію, що сталась сьогодні. Вони обидва мали рацію, але це все-рівно не допоможе, коли кожен зараз надто розлючений.

- Не міг хоч сьогодні кудись заховати свою насуплену пихатість? У дівчини день народження. І ми вже здається вирішили лишити це все поза. Немає сенсу обговорювати знову і знову. Що сталося - вже не змінеш, хіба ні? - почав Тім, сідаючи за стіл і торкаючись свого стакана, що досі був наповнений.

Марк нічого не відповів, продовжуючи хмуро дивитися в пусту склянку.

Я вирішила залишити їх удвох і сама рушила до Меган. Вона сіла поруч з Велс, яка досі спілкувалася з хлопцями, але зовсім не цікавилась розмовою, дивлячись в свій пустий стакан на столі.

- Рой, зроби нам, будь-ласка! - попросила я хлопця, вказуючи йому на пусті склянки.

- Він просто неймовірний. Вже всі зрозуміли, що ти не спеціально перервала їм цю тупу операцію… - похмуро говорила Мег, не піднімаючи очей.

- Він просто розчарований, Мег. І має повне право злитися. - обережно почала я, торкаючись руки подруги, коли Рой вже поставив перед нами наповнені склянки.

- Та знаю я, просто… Потрібно йому бути таким важливим, га? - нарешті підняла вона на мене очі.

Я усміхнулась у відповідь і під час короткої після цього паузи, згадала дещо цікаве.

- Здається… Хтось обіцяв караоке… Чи свято вже закінчилося? - підморгнувши подрузі, запитала я.

Меган повільно обернулась до мене, розпливаючись в усмішці.

Більше ніхто не повертався до тієї теми. Рою було наказано його сестрою підключити і налаштувати для нас караоке і він не дуже охоче залишив компанію Велс і блондина. Коли все було готово, в барі стало так гучно від музики, що в якийсь момент я подумала, чи не чує зараз цього весь хостел.

Разом із дівчатами ми повністю віддались вечірці. Чесно кажучи, вже і не пам’ятаю коли в останній раз була на такій. Велс співала в один мікрофон, сидячи на диванчику разом із хлопцями, поки ми з Меган тероризували інший, танцюючи в такт музики. Рой в якийсь момент дістався наливати нам швидко пустівші стакани, тож приніс одразу п’ять пляшок різного алкоголю.

На щастя перепалок між Марком і Меган більше не виникало. Точніше кажучи, вони взагалі більше навіть словом не обмовились. Не знаю, чи добре це, але хоча б ніхто не сварився.

Я часто кидала і ловила погляд Тіма, який спілкувався про щось з Марком, спокійно посміхавшись кожного разу, коли дивився в мою сторону.

- А я бачу час даремно не пройшов на вулиці! - крикнула мені у вухо Мег в якусь мить після чергового погляду в сторону Тіма.

Я лише злегка товкнула подругу в плече, закативши очі і посміхаючись.

Вечірка закінчилася громадним рожевим тортом зі свічками, які задула Меган після загадування бажання.

В кімнату ми з Велс повернулись десь лише під світанок. Вона одразу ж звалилась на ліжко, необережно зачепивши свою перев’язану ногу, айкнувши і схопившись за неї в ту ж мить.

- Ти в порядку? - швидко запитала я.

Вона одразу ж відмахнулась рукою, вже обережніше вляглася, скинув з себе чиюсь синю кофту і розвернулась до стінки.

- Що за кофта?

- Мноя… - щось ледь видавила дівчина.

- Що?

- Роямн…

Щоб вона там не промичала, але треба вважати, що Роя.

Я посміхнулась, так само плюхкаючись у ліжко. На секунду закривши очі, я знову відкрила їх, дивлячись в стелю.

Я згадала поцілунок. Знову спогади з минулого і знову Тіма. Його професію.

- Чому все має бути так важко… - прошепотіла я собі під носа, тяжко видихаючи і сонно закриваючи очі.