Глава 25

Поки я приймала душ, ніяк не могла припинити дивуватися кількості подряпин на моєму тілі. Я знала, що уламки скла добряче зачепили мене, але не очікувала, що прям на стільки. Навіть казати не буду, як важко було приймати теплий душ, адже руки і ноги буквально пекли, наче мене десятком голок тицяють в шкіру.

Виходячи з ванної кімнати і протираючи рушником волосся, я помітила, як Велс вже обирала вбрання на вечірку.

- Ти впевнена, що хочеш йти? Мені здається, тобі краще відпочити слід…

- Так, доведеться без танців, але після душу я відчуваю себе набагато краще. І мені терміново потрібно розслабитись після стількох нервів сьогодні, та й я наврядчи зможу це зробити в тиші і вже точно не засну.

Що ж, в цілому, вона має рацію.

- Та і якщо вже так казати, - вона обернулась, глянувши на мене - ось, хто постраждав сильніше. - вказала вона на мене рукою.

- В мене просто кілька подряпин, це ніщо в…

- Мене особисто досі морозить від того факту, що до тебе ніж приклали. Один випадковий рух, Торі, і все могло закінчитися дуже… Не дуже. - Велс помрякла, всівшись на ліжко.

Я прикусила губи і підійшла до неї, присівши поруч.

- Давай вдягнемося якнайкраще і відсвяткуємо свято Мег на повну? - торкнулась я її долоні, посміхнувшись.

Велс з хитрою усмішкою підняла на мене погляд.

- Ок’ей!

Спустившись в бар, я не могла стримати захоплення на обличчі. Сьогодні він із затишного підвальчика перетворився в справжній диско-шар.

- Мег, що це все? - так само захоплено запитала Велс, тільки-но ми спустились по сходам.

Рожеве волосся підбігло до нас, радісно розкинуши руки в сторони.

- Подобається? Я ж обіцяла, що ніч лише в нашому розпорядженні! - посміхалася Меган.

Рой в цей час готував напої за баром. Помітивши нас, він поклав рушник і підійшов.

- Як твоя нога? - різко запитав він у Велсії.

Ця двосекунда пауза після питання Роя змусила відчути незручність всесвітнього маштабу. Принаймі нас з Мег. Однак я вбачила рум’янець, що з’явився на щоках Велс і подумки зітхнула. Тепер можна відчувати себе спокійно. Моя сусідка теж не рівно дихає до цього хлопця із синім волоссям.

- Т-так. Звичайно, інакше б не прийшла, вірно? - впевненно відповіла нарешті Велс.

Маю сказати, що вона чудово вміє підлаштовуватись до подібного. Я б точно не змогла так легко перекрити всі метелики всередені…

- Тоді не стоїмо і проходьте! Спочатку за бар. - підморгнула Мег і почала штовхати нас у потрібному напрямку.

- Так, ми багато чого хочемо почути. - серйозно запевнив Рой.

- До речі, зараз мають прийти ще гості, ти ж пам’ятаєш? - раптом спитала Велс у Меган.

- Гості? - втрутилась тепер я.

- Ті, за кого ти казала, що ви зустрілись в тому вашому будинку смерті?

- Будинку нещастя, але так.

- Про що ви говорите взагалі? - знову перебила я подруг, роздратовано поклав на барну стійку телефон.

Ми втрьох сіли на високі стільці.

- Перед тим, як ти повернулась другий раз з маєтку, я трохи поговорила з тими двома хлопцями в озброєнні, - почала пояснювати Велс - вони все-одно планували заселятися, тож я запропонувала приєднатись до нас, як закінчуть.

Я відкрила рота, аби щось сказати, але чомусь не знайшла потрібних слів.

- Чому вони мають хотіти приєднатися до невідомих людей? - запитав Рой, явно не сильно задоволений цією новиною.

- Ми вже потрапили в один човен… - Велс подивилась на мене, - та й я б не сказала, що ми зовсім тут всі невідомі, так? - саркастично запитала подруга, всміхнувшись.

В цей момент Рой вже поставив перед нами склянки з віскі, тож уникаючи питання, я швидко схопила стакан, зробивши кілька ковтків, коли раптом відчинилися вхідні двері.