Хранителька

Торі пройшла кілька кроків уперед, і ліс наче розступився перед нею. Зелені тіні дерев змішувалися з срібними променями світла, що пробивалися крізь гілля, створюючи відчуття, що сама магія спостерігає за нею.

— Куди ми йдемо? — запитав Серцебезний, який і далі йшов поруч, пульсуючи теплом власного серця.

— Туди, де магія не терпить самотності, — відповіла Торі. — І де Хранителька збирається перевірити, чи серця, що ми врятували, справді можуть бути вільними.

Вовк зупинився, ніздрі розширилися — він відчув небезпеку, що наближається. Крилата жінка піднялася вище, крила світліли в темряві, а тінь, що йшла позаду, здавалася більш щільною, наче концентрувала власну темряву.

— Вона сильна, — промовив Варден, крокуючи поруч з Торі. — Але цього разу вона зустріне не лише мене. Тепер ти теж частина цього світу. Твоя сила і твоє серце — ключі.

Торі кивнула. Вона відчула, як нитки стародавньої магії, які раніше були зламані, тепер відлунюють її серцем. Кожна істота, яку вона врятувала, мала частку від цього світла, і воно з’єднувалося в єдине пульсуюче поле, що розтікалося навколо них.

— Коли ми зустрінемо Хранительку, — сказала вона, — вона побачить, що сила не вимірюється страхом чи контролем. Вона вимірюється тим, що серця можуть співати разом, а не відокремлено.

Темрява попереду здригнулася. З неї вийшли сутності — не істоти, яких вони вже бачили, а нові, більш величні й загадкові. Їхні серця пульсували чужим ритмом, але намагаючись узгодитися з відлунням Торі.

— Вона збирає тих, хто не зрозумів, — тихо промовив Варден. — І кожне серце, яке вона зачарує, стає частиною її влади.

— Але тепер вони не самотні, — сказала Торі. — І ми теж.

Вовк завив, крила жінки блиснули, а Серцебезний впевнено ступив уперед. Тонке світло почало поширюватися від Торі, об’єднуючи серця всіх, хто йшов із ними.
 

І тут у темряві почав з’являтися перший проблиск істоти, яку всі чекали: Хранителька. Її очі світилися як палаюче срібло, а серце, видно, було заховане у кришталевій оболонці — неприступне і холодне.

— Нарешті, — промовила вона голосом, що рвучко резонував у всіх серцях. — Ти прийшла, Торі. І не одна.

Торі ступила вперед, відчуваючи пульсацію сердець навколо, готова протистояти — але тепер не самотня. Вона відчула, що магія лісу, відлуння врятованих істот і її власне серце сплітаються в єдине ціле.
 

— Я готова, — сказала Торі. — І цього разу ми всі разом.

Темрява здригнулася.

Хранителька усміхнулася, але тепер ця усмішка була не страшною — а цікавістю.

Бій, який розпочнеться, буде не лише випробуванням сили.