Вона

Ліс затих, але не на довго. Кожен звук — шелест листя, тріск гілок, навіть слабкий подих вітру — тепер здавався насиченим сенсом. Магія відгукнулася на присутність Торі і тих, кого вона звільнила: кожне серце, що б’ється тепер самостійно, залишило відлуння в повітрі.

— Вони відчувають твою силу, — тихо промовив Варден, стоячи поруч. — Але це не та сила, якою ти володіла раніше.

— Це не сила, — виправила його Торі. — Це вибір. І він зараз важливіший, ніж будь-яка магія.

Серцебезний підійшов до неї. Його крихке серце, що ще недавно майже не билося, тепер пульсувало у гармонії з Торі. Істоти довкола відчули це — їхні серця наче танцювали в унісон.

— І що далі? — запитав він. — Ти збираєш усі серця лісу?

Торі похитала головою.

— Ні. Я збираю не серця, а зв’язки. Кожне серце тепер має право вибору. Кожне відлуння важливе. Якщо ми об’єднаємо їх, коли прийде Хранителька… ми будемо готові.

Вовк підняв голову й загарчав низько, перевіряючи ритм сердець. Його очі блищали, а серце — зеленим світлом, теплим і врівноваженим.

Крилата жінка підлетіла, розправивши пошкоджені крила. На її грудях кришталеві уламки розчинилися в м’якому світлі. Вона вдихнула, і тепер серце б’ється впевнено.

— А він? — Торі кивнула на Варденa.

Він глибоко вдихнув. Його серце, зачароване роками контролю, тепер відгукнулося в її ритмі. Вона відчула тепло, що пронизало його, — і розуміння: навіть він не залишиться колишнім.

— Ми всі змінилися, — сказав Варден тихо. — І цього ліс не забуде.

Торі кивнула і підняла руку. Зелене світло між її пальцями перетворилося на тонкий пульсуючий промінь, що торкався сердець істот. Відчуття відгуку було миттєвим: серця почали звучати як хор, різні, але гармонійні.

— Це лише початок, — промовила Торі, дивлячись у глибину лісу. — Наступна зустріч із Хранителькою не буде нашою поразкою. Ми будемо готові.

Істоти, тепер об’єднані не нитками, а вибором і відлунням сердець, кивнули їй у знак згоди.

Ліс зітхнув і зашепотів.

Він вже знав нове ім’я Торі: Зв’язуюча серця.