7

Повітря в залі змінилося. Воно більше не тиснуло — навпаки, стало насторожено тихим, ніби світ чекав на наслідки її вибору.

Варден обійшов Торі по колу, повільно, без поспіху. Кожен його крок лунав надто чітко.

— Ти не стала слабшою, — сказав він. — Але й не взяла того, що могло зробити тебе небезпечною вже сьогодні.

— А хіба це не одне й те саме? — тихо запитала вона.

Він зупинився за її спиною. Вона відчула його присутність майже фізично — як тінь, що не торкається, але знає кожен рух.

— Ні, — відповів Варден. — Слабкість — це коли ти не можеш узяти. Обмеження — коли ти вирішуєш не брати.

Він простягнув руку, і в повітрі між ними з’явився тонкий зелений символ — той самий знак рівноваги, але тепер цілісний, чіткий.

— Цей знак визнає тебе, — продовжив він. — Відтепер магія відповідатиме тобі інакше. Вона перевірятиме не твою силу, а твої наміри.

Символ торкнувся її грудей і зник, залишивши легке тепло під шкірою. Торі здригнулася.

— І яка ціна? — запитала вона.

Варден опустив руку.

— Ти не зможеш сховатися, — сказав він. — Від магії. Від правди. Від себе.

Торі ковтнула повітря. Усередині було відчуття, ніби двері зачинилися — і водночас відчинилися сотні інших.

— А наступний урок? — спитала вона, дивлячись йому прямо в очі.

Він вперше подивився на неї без холодної дистанції.

— Наступний урок буде не тут, — відповів Варден. — І не зі мною поруч.

Зала почала змінюватися: стіни ніби відступали, камінь тьмянів, а зелений світ перетікав у темніший, лісовий відтінок. Запах вологи, кори й нічного листя заповнив простір.

— Ти підеш сама, — додав він. — Туди, де магія не питає дозволу. І де ніхто не прийде рятувати.

Торі відчула, як серце стискається — але страх уже не керував нею.

Вона кивнула.

— Тоді я повернуся іншою.