5

Кристал перед Торі затремтів, світло стало ще яскравішим, і вона відчула, як магія всередині неї заграла, підкоряючись його волі.

— Стояти рівно, — сказав Варден, його голос пролунав у кімнаті, одночасно всередині її голови. — Не рухайся. І не думай про втечу.

Торі відчувала, як тіло прагне зрушити, а серце — закалатати від страху. Але сила Вардену стискала її, мов невидимі кайдани.
 

— Добре, — додав він, — тепер покажи мені, на що здатна твоя магія.

Вона спробувала зосередитися. Серце її билося швидко, а груди пульсували від тепла, що вирувало всередині. Її руки піднялися, і повітря перед ними почало колихатися, підкоряючись її емоціям.

Але варденовий контроль не давав їй свободи.

Кожен спалах магії підпорядковувався його присутності, його волі.

— Тобі здається, що це твоє, — промовив Варден. — Але це лише підкоряється мені.

Торі відчула різке напруження. Вона могла створити вибух світла, покрутити повітря, підняти камені, але все підкорялося його волі перш ніж її думка встигла оформитися.

— Спробуй вирватися, — сказав він спокійно, — і побачиш межу своєї сили.

Вона спробувала. Магія вирвалася, але відразу сповільнилася, ніби невидимий ланцюг її зупинив. Камені під ногами закружляли, світло кристалу спалахнуло, і Торі відчула гострий тиск у грудях.

— Достатньо, — промовив Варден, і магія миттєво стихла. Вона стояла, задихаючись, а кімната знову стала тихою, але вже інакшою: її сила була там, але тепер під контролем.

Він пройшовся повільним кроком навколо неї, світло від кристалу відбивалося від його плечей, підкреслюючи мускули, силу і присутність.

— Тепер ти зрозуміла, — сказав він, — що твоє серце може створювати світ і руйнувати його водночас.

— І що я… — її голос ледь тримався, — що я не вільна?

— Не поки я тут, — відповів Варден. — Це не кара. Це умова виживання. Для тебе і для світу.

Торі відчула, як її страх змішався з силою, що вирувала всередині. Вона зрозуміла: це лише перше випробування, і лише перший урок про те, що магія і свобода не завжди йдуть разом.

Варден залишився мовчки стояти, його присутність, навіть без слів і рухів, змушувала її серце калатати, а магію — підкорятися.

— Наступний крок буде складніший, — промовив він нарешті. — І твоя сила покаже, чи ти справді готова.

Торі не відповіла одразу. Вона відчула, як повітря навколо стало густішим, ніби сама реальність прислухалася до їхніх слів. Її пальці мимоволі стиснулися, і слабке світло магії ковзнуло по шкірі — не яскраве, але живе, слухняне її подиху.

— Готовність — це не відсутність страху, — тихо сказала вона. — Це вибір іти далі, навіть коли він є.

Варден ледь помітно усміхнувся. Це не була усмішка схвалення — радше знак того, що відповідь його зацікавила.

— Ти швидко вчишся, — промовив він і зробив крок убік. Кам’яна підлога під ногами Торі здригнулася, і в центрі зали почав проявлятися символ — стародавній знак рівноваги, напівстертий часом. — Але тепер урок буде не про силу.

Світло згасло, залишивши лише зеленуватий відблиск, що пульсував у знакові.

— Це випробування про вибір, — продовжив Варден. — Ти зможеш узяти більше, ніж тобі дозволено. Питання лише в тому, чи зупинишся сама.

Торі зробила крок уперед. Усередині неї магія відгукнулася, мов дикий звір, якого хтось покликав на ім’я. Вона знала: якщо підкориться спокусі, отримає силу швидко — але втратить щось важливе. Можливо, себе.

Вона глибоко вдихнула.

Це був не просто урок.

Це був початок того, ким вона стане.