Контакт

Торі сіла біля кристалу, затримавши дихання.

В кімнаті все ще панувала тиша, але тепер вона відчувала його. Не як тіло, не як тінь — а як силу, яка тягнеться до її серця.

Він тут, — подумала вона, хоча очей не піднімала. — Але я його не бачу.

Магія Вардену не просила дозволу. Вона торкалася, пронизувала, нагадувала: все навколо — під його контролем. Кристал перед нею почав тремтіти, світло з нього згущувалося, утворюючи силует, який не мав контурів, а тільки згасаюче сяйво.

— Торі, — промовив він.

Голос звучав в її голові, не в повітрі, і одночасно — скрізь. Він не кричав, не вимагав. Він просто існував, і її розум не міг уникнути цього.

— Що… що ви робите? — шепотіла вона, не впевнена, чи говорить сама, чи відповідь — вже в голові.
 

— Я показую тобі межі твоєї реальності, — відповів він. — Ти тут, бо твоє серце відкрите. Твоя сила ще не належить тобі.

Світло кристалу різко спалахнуло, і Торі відчула тиск у грудях. Її серце закалатало. Може, від страху, може — від магії, яка впізнала його.

— Я не… — намагалася заперечити вона, — не робила нічого.

— Саме це небезпечно, — холодно промовив Варден. — Ти навіть не усвідомлюєш, що магія відповідає на тебе. І відповідає на мене.

Він не показував себе повністю. Лише світло, що складало його контур, нагадувало про його величину. Торі зрозуміла: цей чоловік не просто сильний — він закон.

Навіть тут, у кімнаті, він створює правила. І ці правила неможливо порушити.

— Чому ви не з’являєтеся? — спитала вона, відчуваючи, як магія Вардену огортає її як ковдра — водночас теплою і жорсткою.

— Щоб ти зрозуміла, — його голос пронизував розум, — що контроль не залежить від тіла.

— Я… — її руки тремтіли. — Я можу навчитися цьому?

— Можеш, — відповів він. — Але за умов, які я встановлюю. Ти — гість у моєму світі. Тут правила — мої. І навіть магія, що проростає в тобі, підкориться.

Торі відчула, як невидимі струни тягнуться від кристалу до її серця, і наче вона стояла на межі між страхом і силою.

Магія була її, і водночас — його. Контакт був прямим: без дотику, без слова, без вибору.

— Я чую вас, — шепотіла вона, розуміючи нарешті: його влада не про фізичне панування.

Вона панує над магією, а він — над нею.

— Добре, — промовив Варден. — Тоді навчимося розмовляти по-іншому.

Кристал тремтів. Світло почало ритмічно пульсувати, відбиваючи подих Торі. Вона відчула, що контакт — не одноразовий. Він буде постійним. І навіть коли Варден не з’явиться, вона завжди відчуватиме його владу, як тиск на повітря перед бурею.

Її серце билося швидше, але не від страху. Від усвідомлення того, що вона тепер — частина системи, де Варден визначає всі правила.

І ще одне стало очевидним: навіть спроби чинити опір тут — марні.

Контакт був повним, і його сила — безмежна.