Розділ 13: Вогонь над замком

Вибух струсонув старовинні стіни Гоґвортсу так, ніби саме підземелля вирішило розколотися навпіл. Пилюка й дрібні крихти каменю посипалися зі стелі, а кришталеві флакони на полицях загрожували ось-ось розлетітися на тисячу осколків. Бар’єр впав. Небо надворі, раніше чорне й спокійне, тепер палало зловісним багрянцем, розсіченим спалахами заклять та хаотичними траєкторіями летючих фігур.

Т/І не розгубилася. Замість того, щоб сліпо кинутися до Виручі-кімнати, як просив Северус, вона різко розвернулася до робочого столу. Вона знала: сидіти склавши руки в укритті означало б зрадити все те, заради чого вони боровся. Вона зібрала в потаємну кишеню мантії найпотужніші зілля, які вони готували разом останніми тижнями — бойові еліксири захисту, рідкий вогонь і концентровану протиотруту, - міцно стиснула паличку й вилетіла з кабінету в коридор, що вже потопав у хаосі.

Там вирувало пекло. Молодші учні панічно тікали до сховищ, старшокурсники разом із членами Ордену Фенікса з боєм стримували натовпи акромегаментів, велетнів і смертежерів, які прорвалися кволі залишки оборони. Закляття свистіли над головами, вибиваючи іскри з кам'яних плит.

Вона проривалася крізь юрбу, чітко знаючи свою мету. Її шлях лежав до Вимикаючої хижки або, радше, до краю Великої зали, де сходилися потоки найжорстокішого бою. Серце калатало в грудях, але страх розчинився, поступившись місцем крижаній, спокійній рішучості. У її венах тепер текла не просто юнацька кров, а спогади й воля жінки, яка не збиралася здаватися без бою.

І раптом вона побачила його.

Северус Снейп стояв у центрі зали, оточений клубами диму та відблисками вогню. Його чорна мантія тріпотіла на вітрі, паличка трималася впевнено й смертельно небезпечно. Проти нього виступали одразу троє смертежерів, серед яких дико скалився Якін Ровл, готуючи смертельне прокляття.

- Оглядися, Снейпе! - проревли з темряви. - Зрадник ламає власні кайдани!

Снейп плавним рухом відбив потужне закляття, відкинувши одного супротивника в стіну, але другий зайшов зліва, непомітно готуючи удар у спину, поки професор був зосереджений на фронтальній атаці.

Т/І не думала ні секунди.

- Редукто! -- її голос пролунав дзвінко й різко, перекриваючи гуркіт битви.

Потужний промінь врізався у кам'яну колону якраз над головою підступного смертежерника, зваливши на нього тонну уламків і миттєво вивівши з ладу. Снейп різко обернувся, його чорні очі розширилися від шоку й гніву, коли він побачив її в самому епіцентрі бійні.

- Т/І! Я ж казав тобі сховатися! - його голос прорізав шум битви, повний дикого, непідробного жаху за неї.

- Я ж обіцяла, Северусе, що буду твоїм якорем до кінця! - крикнула вона у відповідь, стаючи спиною до спини поруч із ним. Її паличка знову злетіла, випустивши осліплений сріблястий вогонь, що відкинув Ровла назад.

Снейп на секунду завмер. У його очах, серед усього цього жаху війни, спалахнув такий шалений подив, змішаний із абсолютною, всепоглинаючою любов'ю, якого він ніколи раніше не відчував. На його блідому обличчі промайнула тінь дивної, лютої посмішки. Вони більше не були жертвою обставин. Вони стали силою, з якою доведеться рахуватися всім.

- Що ж, - прошепотів він так тихо, що почула лише вона, а його рука надійно й міцно торкнулася її плеча. - Тоді покажемо їм, як палає справжня темрява.

Разом вони зробили крок уперед, зустрічаючи обличчям бурю, яка намагалася їх знищити, але натомість зробила непереможними.