Розділ 9: Тінь над Хоґвортсом

Наступні тижні минули під знаком нестерпного, в’язкого напруження. Замком повзли чутки, кожен куток Хоґвортсу ніби пропах страхом і очікуванням неминучого. Директор Дамблдор частіше зникав із Хоґвортсу, залишаючи на плечах Снейпа не лише викладання, а й негласне керівництво захистом замку. Для решти учнів і викладачів Т/І залишалася загадковою слизеринкою, чия раптова зовнішня зміна списувалася на наслідки магічного вибуху під час невдалого експерименту. Ніхто не бачив за цим фасадом глибокої метаморфози, ніхто не здогадувався, яке полум’я тепер палало в її грудях.

Лише Драко Мелфой іноді кидав на неї насторожені, підозрілі погляди, відчуваючи у її спокої та поставі щось чуже, непритаманне звичайним підліткам, але він мовчав - страх перед професором Снейпом був сильнішим за будь-яку цікавість.

Т/І проводила кожну вільну хвилину поруч із Северусом. Вони більше не потребували зайвих слів. Достатньо було одного погляду, ледь помітного руху брови чи дотику руки над казаном, щоб зрозуміти, які нові інструкції надійшли від Ордену чи які шпигунські пастки розставляє Темний Лорд. Вона стала його невидимою бронею, його тінню, яка ходила за ним коридорами підземель і водночас тримала на відстані погляди чужих шпигунів.

Але справжнє випробування прийшло темної листопадової ночі, коли густий туман затягнув навіть верхівки астрономічної вежі.

Снейп сидів за своїм столом, коли важкі дубові двері кабінету без стуку відчинилися. На поріг ступила Белатріса Лестрейндж. Її чорне мантійне вбрання було вологим від нічної роси, а в диких, шалених очах читалася небезпечна лихоманка. Поруч із нею невпевнено переступав Нарциса Мелфой, бліда й змучена.

- Северусе… - процідила Белатріса своїм звичним, шиплячим голосом, повільно наближаючись до столу й оглядаючи кімнату. - Яка затишна нора для того, хто мав би служити нашому Володарю з вогнем у крові, а не ховатися серед пилу та пробірок.

Снейп повільно піднявся з крісла. Його обличчя перетворилося на непроникну маску крижаної зневаги. Навіть м'яз на щоці не здригнувся.

- Мої методи роботи, Белатрісо, приносять Темному Лордові більше користі, ніж твої істерики та безглузді вбивства, - його голос пролунав низько й небезпечно. - Що привело вас сюди о третій ночі? Невже бракує уваги господаря?

Белатріса різко озирнулася, і її погляд раптом упав на темний куток кабінету, де біля полиці з інгредієнтами стояла Т/І. Дівчина не ховалася; вона стояла абсолютно прямо, розправивши плечі, а в її мідному волоссі й зелених очах відбивалося тьмяне світло каміна.

Белатріса завмерла. Вона повільно зробила кілька кроків уперед, вдивляючись в обличчя Т/І з таким виразом, ніби побачила привида, що виліз із найглибших пекл її власної пам'яті.

- Дивись-но… - прошепотіла Белатріса, і її губи розтягнулися у хижому, моторошному оскалі. - Яка цікава знахідка в нашого похмурого майстра. Ти тримаєш тут домашню тваринку, Северусе? Чи це… кривавий жарт?

Снейп миттєво опинився між нею і Т/І, затуливши дівчину своєю мантією. Його паличка вже була напоготові, хоча в рухах не було зайвої паніки - лише холодна, смертельна готовність захищати.

- Забирай свій язик за зуби, Белатрісо, і стеж за тим, куди дивишся, - просичав Снейп, і від його тону Нарциса за спиною здригнулася. - Це моя учениця, моя помічниця в зіллєварінні. І її присутність тут санкціонована Директором для виконання моїх завдань.

- Учениця? - Белатріса залилася дзвінким, отруйним сміхом, що відбився від кам'яних стін. - У неї погляд мерця, Северусе! І волосся… о, ця руда зачіска. Хіба вона не нагадує тобі декого з минулого? Невже наш неприступний шпигун завів собі крихітну копію тієї самої грязнокровки, через яку плакав ночами?

Повітря в кабінеті здавалося застигло. Навіть вогонь у каміні на мить пригас.

У цю секунду Т/І зробила те, чого Белатріса ніяк не очікувала. Вона вийшла з-за спини Снейпа, ступила на крок уперед і зустрілася з безумним поглядом смертежерки з крижаним, абсолютним спокоєм. У її очах не було й тіні страху - лише та сама горда, непохитна сталь, яку колись носила жінка, що стала символом жертви та любові.

- Якщо ви прийшли сюди перевіряти вірність професора Снейпа своїми жалюгідними підозрами, Белатрісо, то ви втрачаєте час, - спокійно, але з такою владою в голосі промовила Т/І, що та на секунду замовкла. - Темний Лорд довіряє йому. А от чи оцінить він ваше самовільне втручання в його плани тут, у Хоґвортсі?

Белатріса зблідла від злості. Її паличка здригнулася в руці, вона хотіла підняти її, але суворий, крижаний погляд Северуса, що вже тримав готовність випустити непрощенне закляття, зупинив її.

- Бережися, дівчисько, - прошипіла Белатріса, повільно опускаючи руку й дивлячись на них обох із чистою ненавистю. - Ти граєшся з вогнем, який спалить тебе дотла. А ти, Северусе… сподіваюся, твоя нова іграшка варта того, щоб заради неї втратити голову.

Розвернувшись на каблуках, Белатріса махнула мантією і стрімко вилетіла з кабінету, тягнучи за собою перелякану Нарцису. Тяжкі двері гучно зачинилися за ними, залишивши кабінет у знову навислій, дзвінкій тиші.

Снейп важко видихнув. Він різко повернувся до Т/І, і вперше за весь час у його очах промайнув справжній, непідробний жах за неї.

- Ти була занадто зухвалою, Т/І, - різко сказав він, хоча його рука мимоволі торкнулася її плеча, перевіряючи, чи вона ціла. - Вона психопатка. Вона могла вбити тебе на місці.