Розділ I. Знайомство

Тихий літній вечір , маленька чотирьохрічна дівчинка на ім'я  Софія прибігає до батьків у ліжко, і вони разом переглядають сімейний мультфільм. Це останній найкращий  спогад із дитинства, який вона пам'ятала. Далі дитсадок,де все і розпочалось.

- Мамо , а де татко? - спитала Софійка.

- Доню татко працює.- відповіла її мама.

-А чому його так довго немає?

-В нього така робота,ось ми прийшли,роздягайся.

Мама почала знімати верхній одяг дівчинки ,та взувати її в перезувні тапки.

- Доброго дня Ніна Миколаївна! - привітливо промовила дівчинка

-Доброго дня Софіє. Біжи до діток ,там вже є всі твої друзі- відповіла виховатилька.

Дівчинка пішла до дітей,але вона добре знала що в неї там друзів зовсім немає, діти не хотіли з нею гратись ,лише деякі інколи кликали у свої ігри. З нетерпінням, дівчинка чекала закінчення дня,щоб піти до сусідки та погратись з нею, адже це була її єдина подруга, і ось прийшла довгоочікувана пора,мама прийшла за дівчинкою і вони відпоавились додому . Йшовши містом дівчинка ззахоплювалась красою осіннього Києва,це була її олюблена пора. Нарешті їй вимальовувалась знайома вулиця,і ось рідний двір ,дівчинка квапливо побігла додому , щоб якомога швидше піти до подруги. Софія переоділась,поїла та повідомила матері що вже пішла. З оберезністю відчинивши двері квартири дівчинка спочатку виглянула,а потім вийшла з дверей,і попрямувала до сусідніх, стук у двері , відчинила її подруга - Аня.

-Привіт Софія!

-Привіт Анют! Хучіш одягайся,ідемо на вулицю!

Дівчатка вибігли  та почали гратись. І ось зтемніло дівчаток гукають додому. Холодна Софійка прибігла в квартиру та швиденько одягла всі теплі речі щоб зігрітись. І ось,чутно дзвінок у двері,а за ним - чоловічий ,і такий знайомий голос.

-Татко!!! Татко приїхав!!!- радісна дівчинка вибігла з кімнати ,і обійняла батька вчіпившись за шию.

-Привіт доню,тато привіз тобі гостинці,біжи на кухню. А що в нас смачненького? я голодний як вовк.